Справа № 2/424/36/13
Провадження № 22ц/782/1220/13
01 квітня 2013р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючий:Кострицький В.В.
судді: Масенко Д.Є., Стаховій Н.В.
при секретарі: Щуровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави автотранспорту від 18 вересня 2008 року недійсними, -
До Ровеньківського міського суду Луганської області звернувся позивач із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» «Про визнання кредитного договору недійсним», просила суд визнати недійсним кредитний договір № 3-R від 18 вересня 2008 року, укладений закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2; визнати недійсним договір застави автотранспорту від 18 вересня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заявив клопотання про закриття провадження по справі, з наступних підстав - 17.09.2012 року Апеляційним судом Луганської області винесено рішення № 22ц- 3963/2012 року про скасування Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.10.2011 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки, договору застави автотранспорту залишено без задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю. Згідно ч. З ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвалою Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 лютого 2013 року було закрито провадження по справі.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду справи до Ровеньківського міського суду Луганської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 4 ЦПК передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Перелік способів захисту законних прав та інтересів, які застосовуються судом, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до п.11 ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201,202,205,207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Як вбачається в матеріалах справи, рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2, представник за довіреністю - ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» третя особа - ОСОБА_4 «Про визнання кредитного договору недійсним» - були задоволені цілком, визнано недійсним кредитний договір № 3-Я від 18 вересня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2; визнано недійсним договір поруки від 18 вересня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4; визнано недійсним договір застави автотранспорту від 18 вересня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2. 21 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції. Ухвалою Ровеньківського міського суду Луганської області від 8 грудня 2011 року заяву ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 січня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення суду першої інстанції відповідно до ч. З ст. 294 ЦПК України - залишено без розгляду. Відповідно до ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2012 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18.01.2012 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Згідно рішення апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2012 року рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 5 жовтня 2011 року - скасовано, по справі ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави автотранспорту залишено без задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Виходячи з наведеного, закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів,тобто нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі,виходячи з наведеного,вбачається,що за таких фактичних обставин позивач при первинному звернені до суду, як вбачається із первинного позову наданого представником позивача в суді апеляційної інстанції підставою для звернення з первинним позовом до суду були, по -перше супереченя укладених кредитних та інших похідних договорів вимогам законодавства України про захист прав споживачів (1-3, сторінка первинного позову), та вже по - друге супереченя кредитного договору законодавству України щодо використання іноземної валюти». Підставою для визнання кредитного договору недійсним при новому зверненні до суду є недотримання відповідачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» при укладанні договору. Відповідно рішень по цивільній справі по первісному позову суду першої інстанції та апеляційного суду була невідповідність договору вимогам законодавства України про обіг іноземної валюти, та порушення вимог ЗУ»Про захист прав споживачів»(а.с.53,57). Підставою для визнання кредитного договору недійсним при новому зверненні до суду є недотримання відповідачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» при укладанні договору, що порушило права позивачки як споживача фінансових послуг. Позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним з підстав порушення відповідачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» при укладанні договору , які були висунуті при первинному зверненні, при повторному звернені до суду не висуваються, однак повторно підставою для звернення є порушення вимог ЗУ»Про захист прав споживачів»(а.с.1-4)Тобто,виходячи з наведеного, судовою колегією встановлена тотожність обумовлених ст. 205 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі.
Доводи апелянта про те, що третя особа по справі під час провадження померла, не свідчить про зміну сторін у провадженні так як відповідно до понятійного апарату ст.30 ЦПК України сторонами процесу є позивач і відповідач, а треті особи є учасниками процесу.
Доводи апелянта про те,що позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним при повторному звернені не висуваються, не мають процедурного значення, так як при повторному звернені залишились вимоги про визнання кредитного договору та договору застави автотранспорту від 18 вересня 2008 року недійсними.
Враховуючи зазначені обставини, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. Суд першої інстанції вірно встанови обставини справи та відповідні їм правовідносини, ухвала суду узгоджується з доказами, наявними у справі, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312,317,319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя:
Судді: