Головуючий суду 1 інстанції - Хісматуліна О.П.
Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Справа № 2-981/12
Провадження № 22ц/782/228/13
27 березня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Ступіної Я. Ю.,
суддів: Темнікової В. І., Коновалової В. А.,
при секретарі Глусенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 07 грудня 2012 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення,-
В липні 2012 р. позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом, в якому посилалися на такі обставини. 16 січня 2007 р. між ОСОБА_2 - власником домоволодіння, та відповідачкою було укладено договір найму будинку АДРЕСА_1 строком на один рік. Оскільки строк дії цього договору сплинув 16 січня 2008 р., а відповідачка добровільно будинок не звільнила, просили суд виселити відповідачку з цього будинку.
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 07 грудня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.
В судове засідання позивачі не з'явилися, що на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК не перешкоджає розглядові справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Представник відповідачки ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є подружжям, а відповідачка їхня повнолітня донька.
Судом встановлено, що 16 січня 2007 р. між позивачкою та відповідачкою було укладено договір найму житла в будинку АДРЕСА_1, який належить позивачці на праві власності.
Пунктом 1 договору строк його дії визначений один рік.
Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч.1 ст. 811 ЦК договір найму житла укладається у письмовій формі.
Згідно ч.1 ст. 821 ЦК договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того що, позивачі пропустили строк позовної давності, а також - не надали суду доказів того, що відповідачка, як наймач будинку, здійснювала дії, що давали б підстави, передбачені ст. 116 ЖК України, виселити її зі спірного будинку.
З такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
За змістом ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суду повинно бути зазначено мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Як роз'яснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.
Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд навів в рішенні як висновки щодо недоведеності позовних вимог, так і висновки щодо пропуску строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Зазначене порушення норм процесуального права, допущене судом є підставою для скасування судового рішення.
Також підставою для скасування судового рішення є те, що висновки суду про недоведеність позовних вимог з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права і матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, обставинами, якими позивачі обґрунтовували позовні вимоги про виселення відповідачки, було припинення договору найму житла за закінченням строку його дії 16 січня 2008 року, а не ті, які передбачені ст. 116 ЖК України.
Згідно положень ст.ст. 3, 11, 31 ч.1, 57, 60, 119 ч.1 п.5, 130 ч.6 п. 4, 177 ч.1, 213, 215 ч.1 п.3 ЦПК у суду відсутні повноваження щодо зміни підстав позову.
Тобто, зробивши висновки щодо недоведеності позовних вимог з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, суд вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 822 ЦК у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк. Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
Оскільки позивачами не надано доказів того, що позивачка, як наймодавець, не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла - до 16 січня 2008 року - попередила відповідачку, як наймача, про відмову від укладення договору на новий строк, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про виселення.
Судом не було застосовано при вирішення спору ч.1 ст. 822 ЦК.
Таким чином оскаржене судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити за необгрунованістю з інших підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 07 грудня 2012 р. скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення відмовити за необгрунтованістю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги з дня його проголошення.
Головуючий:
Cудді: