Справа № 2-926/11 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М.
Провадження № 22-ц/780/1316/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 9 02.04.2013
Іменем України
28 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Верланова С.М.,
за участю секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Броварської міської ради Київської області про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку житлового будинку, -
У січні 2011 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вони є рідними сестрою і братом, а відповідачі - є їхніми племінниками, дітьми померлої рідної сестри ОСОБА_6
З 15 липня 1927 року їхні батьки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого побудували по АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстроване за ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер їхній батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на ? частину зазначеного житлового будинку.
На час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 у спадковому житловому будинку постійно проживали та були зареєстровані: їхня мати - дружина померлого ОСОБА_8 та діти померлого: ОСОБА_9, 1934 року народження, ОСОБА_6, 1937 року народження, ОСОБА_2, 1943 року народження, та ОСОБА_3, 1945 року народження.
Виходячи з наведеного, та посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в ред..1963 року), вважають , що всі п'ятеро спадкоємців прийняли спадщину після смерті батька.
ІНФОРМАЦІЯ_10 року померла їхня мати ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина на 3/5 частини спадкового будинку і відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (в ред..1963 року) спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері були четверо її дітей: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Всі спадкоємці подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері, проте свідоцтв про право на спадщину за законом не отримували.
ІНФОРМАЦІЯ_11 року померла їхня сестра ОСОБА_6 Спадкоємцями її частки є відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_12 року померла їхня сестра ОСОБА_9 Вважають, що оскільки спадкоємці першої черги після її смерті відсутні, належну їй спадкову частку у будинку, згідно з ст. 1262 ЦК України, в рівних частках успадкували вони, позивачі, як сестра і брат померлої.
29 жовтня 2010 року з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_2 звернулася із відповідною заявою до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області, але 30 жовтня 2010 року державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 їй відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, і рекомендовано звернутися до суду.
Крім встановлення факту прийняття ними спадщини і визнання права власності на спадкове майно у них виникла необхідність у встановленні ще й факту родинних відносин, так як у їхніх, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, паспортах їхнє по батькові записане як "ОСОБА_2"та "ОСОБА_3", а у всіх правовстановлюючих документах на спадковий житловий будинок ім'я їхнього батька українською мовою записано як "ОСОБА_7".
Вважають, що ця розбіжність сталася у зв'язку із невірним перекладом із російської мови на українську імені "ОСОБА_7"на "ОСОБА_7".
Позивачі у ході розгляду справи, просили: встановити факт, що вони, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є дочкою та сином ОСОБА_7; встановити факт прийняття ними, спадщини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року; визнати за кожним із них, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, право власності по 1/3 частки спадкового житлового будинку АДРЕСА_1, як спадщину за законом після смерті батька і матері.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2011 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, є дочкою та сином ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року. Встановлено факт прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, позивачі подали апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні за ними права власності на частку в спадковому майні і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/3 частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_1.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції, вважав встановленим, що всі спадкоємці ОСОБА_7, в тому числі і позивачі, прийняли спадщину у рівних частках належного спадкодавцю майна шляхом фактичного вступу в управління спадщиною, проте жоден зі спадкоємців свої права на спадщину документально не оформив.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності на частку в спадковому житлового будинку, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачами строку позовної давності, про що було заявлено у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_5 (а.с. 130-131).
Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 22 липня 1955 року, посвідченого 27 серпня 1955 року Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належав житловий будинок АДРЕСА_1, який вони разом побудовали у 1959 році, право власності на підставі зазначених документів зареєстровано за ОСОБА_7 у Броварському міжміському БТІ 01 березня 1971 року. Рішенням Броварського міського народного суду Київської області від 27 жовтня 1982 року встановлено факт реєстрації 15 липня 1927 року шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина на його ? частину спірного будинку. На момент смерті ОСОБА_7 у зазначеному вище житловому будинку проживали та були зареєстровані: його дружина ОСОБА_8 і діти померлого: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно із ч. 1 ст. 429 ЦК УРСР ( в ред. 1922 року), чинного на момент смерті ОСОБА_7, вважалося, що якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявить належному нотаріальному округу про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК УРСР (в ред.1922 року) спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, а також інші непрацездатні, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
У ч. 1 ст. 420 ЦК УРСР (в ред.1922 року) передбачалося, що при одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між особами, закликаними до одержання спадщини в порядку черговості, зазначеної в першій та третій частині ст. 418 ЦК УРСР(в ред.1922 року).
Враховуючи вимоги ст. ст. 418, 420, 429 ЦК УРСР (в ред.1922 року), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт прийняття після смерті ОСОБА_7 чотирма його дітьми та дружиною ОСОБА_8, у тому числі позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у рівних частках належної померлому ОСОБА_7 ? частини житлового будинку. Отже всі четверо дітей та дружина померлого прийняли, кожен по 1/10 частині спадкового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_10 року померла мати позивачів ОСОБА_8, після смерті якої відкрилась спадщина на 3/5 частини спірного будинку, яка скаладється із належній їй на праві спільної сумісної власності ? частини будинку та 1/10 спадкової частини, прийнятої нею після смерті її чоловіка ОСОБА_7
Із спадкової справи ОСОБА_8 № 231/1979 від 01.06.1979 вбачається, що спадщину після смерті матері прийняли: ОСОБА_2 - дочка померлої, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори 01 червня 1979 року, ОСОБА_3- син померлої, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори 03 вересня 1979 року, ОСОБА_6 - дочка померлої, яка прийняла спадщину фактично, оскільки на момент відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживала зі спадкодавцем у спадковому будинку (а.с. 34-40).
Оскільки після смерті матері дочка ОСОБА_9 подала заяву в нотаріальну контору після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини лише 20 жовтня 1979 року, про продовження строку для прийняття спадщини не зверталася, то колегія суддів вважає її такою, що не придбала спадщину після смерті матері ОСОБА_8
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строки на її прийняття не закінчилися до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР ( в ред. 1963р.) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР ( в ред. 1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_11 року померла ОСОБА_6, якій на день смерті тежналежало 3/10 частини спадкового будинку. Суд першої інстанції помилково вважав встановленим, що зазначену частину в спадковому будинку в рівних частках успадкували її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки міськрайонний суд не перевірив та не врахував, що згідно спадкової справи №318, заведеної після смерті ОСОБА_6, все своє майно вона заповідала дочці ОСОБА_5, яка прийняла його 01 січня 2001 року, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори.
Відповідно до ч.ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_12 року померла ОСОБА_9, яка не мала спадкоємців першої черги. Суд першої інстанції помилково вважав, що належна їй 1/10 частка в будинку була успадкована позивачами по справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилась, заяви про прийняття спадщини після її смерті позивачі не подавали та на час відкриття спадщини з померлою ОСОБА_9 постійно не проживали , тому вважаються такими що не прийняли спадщину.
Таким чином, після смерті батька -ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року, частка кожного з позивачів в його спадковій ? частині будинку за законом складає по 1/10; після смерті матері -ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року, частка кожного з позивачів в її спадковій 3/5 частині будинку за законом складає по 1/5. Отже, остаточна частка кожного з позивачів в спадковому будинку за законом після смерті батька і матері складає по 3/10 частини будинку (1/10 - після смерті батька + 1/5 - після смерті матері).
Також,колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції позовної давності до позовних вимог щодо визнання за позивачами права власності на прийняту ними спадщину, оскільки, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно ст.1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Судом першої інстанцій не враховано зазначені обставини і відповідні норми закону, з'ясування яких і врахування відповідних вимог законодавства має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному розгляді справи, що тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частину спадкового житлового будинку та ухвалення в цій частині нового рішення, яким необхідно визнати за позивачами право власності по 3/10 частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_1, як спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 та матері ОСОБА_8
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частку спадкового житлового будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/10 частки спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 як спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року та матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частки спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 як спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року та матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: