Справа № 296/3740/12-ц
2/296/807/13
"25" березня 2013 р. м.Житомир
Корольовський районний суду м. Житомира у складі:
судді - Адамовича О.Й.;
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко А.І.;
за участю позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення на її користь з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років. Вимоги обґрунтовані тим, що спільна з відповідачем донька з 01.09.2012 р. навчається на І курсі юридичного факультету денної форми навчання Національного університету державної податкової служби України в м. Ірпінь Київської області. Строк закінчення навчання 30.06.2015 року. Позивач зазначила, що донька потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається поза межами м. Житомира, що тягне додаткові витрати на проїзд до м. Ірпінь Київської області з м. Житомира і навпаки. Також, у зв'язку з тим, що університет не в змозі забезпечити студентів гуртожитком та безкоштовним харчуванням, позивач вимушена винаймати приватне оплатне житло для проживання доньки та забезпечити дитину грошима, для нормального і здорового харчування. Крім того, позивач зазначила, що щомісяця витрачає більш ніж дві тисячі гривень (на проживання, проїзд, забезпечення повноцінного харчування, інші витрати для забезпечення доньки необхідними речами, ліками, одягом тощо). Власного заробітку донька немає у зв'язку із навчанням на стаціонарній (денній) формі, а тому знаходиться на утриманні позивачки і всі матеріальні затрати несе остання. Оскільки, відповідач відмовляється матеріально підтримати свою доньку, позивач змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Відповідач, в запереченні на позов (а.с. 21) та в судовому засіданні визнав потребу доньки в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням нею навчання, зокрема з підстав вказаних позивачем та не заперечив щодо їх розміру, а саме 1/4 його доходу. Проте, не погодився з твердженнями позивача про ненадання ним допомоги донці та заперечив щодо стягнення аліментів на користь колишньої дружини. Вважає, що ОСОБА_1 не мала права звертатися з таким позовом, оскільки донька навчається та проживає окремо від неї, а тому належним позивачем, в даному випадку, є саме донька.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Підставою виникнення обов'язку батьків щодо утримання повнолітньої дитини є такий склад юридичних фактів: 1) повноліття дитини (досягнення нею 18 років); 2) родинний зв'язок батьків та дітей; 3) продовження повнолітньою дитиною навчання; 4) потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання; 5) здатність батьків надавати таку допомогу. Сукупність цих факторів утворює юридичний склад необхідний і достатній для виникнення вищезазначеної матеріальної допомоги. У разі відсутності хоча б однієї з наведених вище обставин, аліментне зобов'язання, пов'язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, не виникає.
Відповідно до ст. 200 цього ж кодексу, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 2).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11).
Згідно довідки з місця навчання, повнолітня ОСОБА_3 є студентка 1-го курсу юридичного факультету денної форми навчання Національного університету Державної податкової служби України м.Ірпінь. Закінчує навчання 30 червня 2016 р.(а.с. 4).
В судовому засіданні сторонами було визнано обставини щодо потреби доньки у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням та можливість батька надавати таку допомогу, що згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, є підставою для звільнення від доказування.
Отже, суд виходить з того, що повнолітня дитина ОСОБА_3 продовжуючи навчання потребує матеріальної допомоги і відповідач ОСОБА_2 в змозі її надавати і не заперечує проти цього.
Проте, відповідач заперечує щодо права позивача на звернення з таким позовом, з підстав окремого проживання доньки та матері.
На думку суду, таке заперечення є необґрунтованим.
Згідно ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З матеріалів справи вбачється, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22.11.2011р., при розірванні шлюбу між сторонами, доньку було залишено на проживанні з матір'ю, при цьому, з довідки КВЖРЕП №13 вбачається, що станом на 06.11.12р., тобто на момент навчання, донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документами, які підтверджують реєстрацію місця проживання або місце перебування особи, є паспорт громадянина України та/або довідка, яка видається органом реєстрації.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Проте, вказуючи на окреме проживання доньки від матері, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження такої обставини.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, документально факт реєстрації місця проживання доньки за місцем навчання не доведено, а матеріалами справи стверджується, що повнолітня дитина проживає з матір'ю, суд вважає, що ОСОБА_1 є належним позивачем.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку щомісячно, з моменту пред'явлення позову і до досягнення дитиною 23-х років за умов, що вона буде продовжувати навчання.
Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 214,60 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180,182,183,191,199,200 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215, 367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, 1964 р.н., на користь ОСОБА_1, 1970 р.н. аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) і до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214грн.60 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Й. Адамович