Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 270/330/13- ц
Провадження № 2/270/549/2013
20 березня 2013 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі
головуючого судді Яременко І.В.
при секретарі Чугуй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-
Міському районі м. Макіївки Донецької області
про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м.Макіївки про стягнення моральної шкоди, в якому зазначив, що з 2002 року він працював на ТОВ «Барс» на посаді охоронця. 22.10.2002 року під час роботи він отримав виробничу травму, в період обходу об'єкту, що охороняється в районі складу ємностей ПММ було вчинено проникнення на територію невідомих осіб і напад на співробітників охорони. Під час нападу ОСОБА_1 отримав: забій головного мозку, обширні гематоми і забиті рани лобно-тім'яної області, нижньої губи, сідничної області зліва, контузія лівого ока. В зв'язку з цим було складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 05.11.2002 року за № 2. Згідно виписки з акту огляду у МСЕК від 12.02.2003 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. В результаті чого йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що його здоров'ю було спричинено невиправну шкоду, порушена нормальна життєдіяльність, протягом усього часу з моменту травмування він вимушений був неодноразово звертатись до різних лікарських закладів, не в змозі виконувати певні роботи по господарству, вимушений відмовитись від певних звичок та улюблених занять. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 18 000,00 грн., виходячи з вимог ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та просить стягнути з відповідача.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
З письмових заперечень відповідача вбачається, що позивач одержав від відповідача одноразову допомогу в розмірі 8 800 грн., щомісячно та своєчасно одержує від відповідача страхові виплати, які на цей час складають 535,82 грн., за рахунок відповідача забезпечується санаторно-курортними та медикаментозним лікуванням. Моральну шкоду позивач оцінив у сумі 18 000 грн., не давши при цьому ніякого обґрунтування, з чого він виходив, вказуючи дану суму відшкодування моральної шкоди. При цьому позивач не надав ніяких доказів, які можна було дослідити в судовому засіданні, тому просили відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства
регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт
законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він
пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до прийняття Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік") передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік зупинено.
3 метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; абзацу десятого пункту 7 частини сьомої статті 17 та пункту 7 частини першої статті 22 в частині надання підприємствам фінансової допомоги на безповоротній основі; частини третьої статті 34; частини п'ятої статті 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."
У судовому засіданні встановлено, що з 03.06.2002 року по теперішній час позивач працює охоронцем на ТОВ «Барс» (арк.с. 3-4).
З акту про нещасний випадок на виробництві № 2 від 05.11.2002 року за формою Н-1 вбачається, що 22.10.2002 р. під час обходу охоронцями об'єкту, що охороняється в районі складу ємностей ПММ було вчинено проникнення на територію невідомих осіб і напад на співробітників охорони. Проникнення здійснено шляхом руйнування плити огорожі. Час нападу 23 години 40 хвилин 22 жовтня 2002 року. При спробі затримання невідомих осіб, які проникли на охоронювану територію, охоронці ТОВ «Барс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вибігли за територію, де вони буди побиті металевими прутами спільниками, які на них чекали. Причина нещасного випадку в п.7 акту форми Н-1вказано: травмування внаслідок протиправних дій інших осіб (арк.с. 5-6).
12.02.2003 року позивачеві ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності 50% внаслідок трудового каліцтва 22.10.2002 року та третя група інвалідності (арк.с.7).
Статтею 23 ЦК України закріплені загальні положення про відшкодування моральної шкоди, зокрема п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Таким чином, судом встановлено факт моральної шкоди, завданої позивачеві в результаті пошкодження його здоров'я внаслідок отриманої ним травми: забій головного мозку, обширні гематоми і забиті рани лобно-тім'яної області, нижньої губи, сідничної області зліва, контузія лівого ока, вказане ушкодження здров'я позивачем було отримано при виконанні трудових обов'язків на виробництві. У зв'язку з втратою працездатності позивач постійно випробовує фізичні та моральні страждання, оскільки відчуває фізичний біль, стан його здоров'я погіршився, він вимушений постійно проходити лікування, позивачеві встановлено стійку втрату професійної працездатності 50% та третю групу інвалідності і це обумовило неможливість відновлення його здоров'я і викликало моральні страждання, стан його здоров'я не дозволяє йому напружуватися, виконувати фізичні навантаження, змушений систематично проходити курси лікування, ушкодження здоров'я вплинуло на нормальні звичні для позивача умови життя, він не може виконувати певну чоловічу роботу по дому. Між тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер негативних наслідків, неможливість відновлення втраченого здоров'я та обставини отриманої травми позивачем, що мають істотне значення для визначення розміру моральної шкоди, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн., а не 18 000,00 грн., як просить позивач, задовольнивши його позов частково.
На підставі викладеного, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 23 ЦК України і, керуючись ст.ст. 15, 57, 209, 212-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривен.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди в сумі 3 000 (три тисячі) гривень відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії через Центрально-Міський районний суд м.Макіївки.
Суддя І.В. Яременко