Справа № 2-11/12
28 грудня 2012 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - Олійник П.В.
при секретарі - Озарчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про включення окремих видів майна до переліку спільно нажитого подружжям та зобов'язання повернути майно,
Позивач звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та просила визнати незакінчений будівництвом будинок з ндвірними будівлями по АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй 1|2 частину будинковолодіння, а саме: частину жилої кімнати 1-5а, жилі кімнати 1-6 та 1-7, у прибудові (а) кухню 1-3, санвузол 1-4, частину коридору 1-1а, частину гаражу 1-2а, ганок а1 та Ѕ огорожі, що становить 49,9 %, визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0810 га по АДРЕСА_2 та виділити їй земельну ділянку площею 0,0363 га для обслуговування 1-ої частини згідно варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту розподілу житлового будинку № 3.
В обґрунтування покликається на те, що за час спільного проживання подружжя почало зводити житловий будинок. Даний будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.
Відповідач також звернувся до суду із зустрічним позовом про включення до переліку спільно нажитого подружжям майна диван, меблі в прихожу, пральну машину, телевізор, мікрохвильову піч, вартість матеріалів та робіт, затрачених на ремонт квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_3 та просить зобов'язати ОСОБА_1 повернути йому меблеву стінку 4-секційну, холодильник ", пилосос та сервіз французький.
В обґрунтування покликається на те, що за час спільного проживання подружжям було нажито і інше майно, яке не було вказане позивачем у позовні заяві.
В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги і просила виділити їй 2/3 будинковолодіння по АДРЕСА_2, визнати за неюправо власності на 2/3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні будинковолодінням по АДРЕСА_2. Позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги повністю. Крім того пояснили, що незавершений будівництвом будинок в АДРЕСА_2. було зведено за кошти подружжя. На даний час з позивачем проживають неповнолітні діти, а тому вона просить виділити їй більшу частину будинковолодіння. Щодо зустрічного позову, то позивач заперечила лише щодо включення земельної ділянки по АДРЕСА_3 до переліку спільно нажитого подружжям майна.
Відповідач та його представник заперечили проти позову, оскільки, будинок по АДРЕСА_2 ще не закінчений будівництвом та підтримали зустрічний позов повністю та з аналогічних підстав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, вважає, що первинний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення.
Як встановлено судом сторони перебували в шлюбі з 28.09.1996 р. до 25.06.2008 р. За час перебування в шлюбі у сторін народилося двоє дітей: сини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Із наданих сторонами документів встановлено, що за час спільного проживання сторони розпочали будівництво будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2, який оформлений на відповідача. На даний час будівництво будинку ще не завершене.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
В судовому засіданні встановлено, що спірний об"єкт незавершеного будівництва зведений сторонами під час шлюбу, то відповідно до наведених вимог ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 331 ЦК України, вони (сторони) до завершення будівництва є власниками матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.
В зв'язку з тим, що спірне будинковолодіння є незавершеним будівництвом, то суд відмовляє в задоволенні позову про виділення позивачу частини будинковолодіння. У висновку судової будівельно-технічної експертизи не передбачено варіантів поділу будівельних матеріалів між сторонами і суд не може провести їх розподіл між сторонами, а тому лише визнає позивача співвласником будівельних матеріалів, які знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку.
Оскільки, на даний час не проведено розподілу будинковолодіння між сторонами, то суд вважає, що позовна вимога про визнання права власності на частину земельної ділянки є передчасною, а тому відмовляє в задоволенні цієї вимоги.
11 січня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного Кодексу щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набув чинності з 8 лютого 2011 року. Вказаним Законом, зокрема, внесено зміни до частини п'ятої вказаної статті та визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. На підставі вищевикладеного, житло або земельна ділянка, одержані у власність за час шлюбу на ім'я одного з подружжя в результаті приватизації, буде вважатися спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до статті 58 Конституції України, статті 5 Цивільного Кодексу України дані зміни застосовуються до відносин, які виникли після вступу в силу відповідних змін до СК України.
Однак, до моменту вступу в силу вищевказаних змін до Сімейного кодексу України, суди визнавали приватизовану земельну ділянку особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім'я виданий державний акт про право власності на земельну ділянку. Зокрема в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.
Враховуючи, що земельну ділянку по АДРЕСА_3 позивачу було надано до вступу в силу змін до ст. 61 СК України, то дана земельна ділянка є її особистою власністю, а отже і документи на цю земельну ділянку повинні знаходитися у власника.
На підставі наведеного суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_3. З цих же підстав суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної вимоги про включення земельної ділянки по АДРЕСА_3 до переліку спільно нажитого подружжям майна.
В зв'язку з тим, що поділ будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 між колишнім подружжям не проведено, то суд відмовляє і в поділі земельної ділянки, на якій знаходиться даний будинок з надвірними будівлями. Відповідно до статей 120 3К України та 377 ЦК України при поділі будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди право власності чи користування земельною ділянкою переходить у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди.
Враховуючи, що позивач в судовому засіданні не заперечувала проти включення до складу спільно нажитого майна, перерахованого в зустрічній позовній заяві (за винятком земельної ділянки по АДРЕСА_3), то суд частково задовольняє зустрічну позовну заяву та включає до числа спільно нажитого колишнім подружжям диван, меблі в прихожу, пральну машину, телевізор, мікрохвильову піч та вартість матеріалів та робіт, затрачених на ремонт квартири АДРЕСА_1, а також зобов'язує позивача повернути відповідачу меблеву стінку 4-секційну, холодильник «Bosh», пилосос та сервіз французький.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст. 60, 69, 70, 71 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволити частково.
Визнати ОСОБА_1 співвласником будівельних матеріалів, які знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою АДРЕСА_2.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_3.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 1700 грн. судового збору.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про включення окремих видів майна до переліку спільно нажитого подружжям та зобов'язання повернути майно задоволити частково.
Включити до складу спільно нажитого майна колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 диван, меблі в прихожу, пральну машину, телевізор, мікрохвильову піч, та вартість матеріалів та робіт, затрачених на ремонт квартири АДРЕСА_1 в сумі 39810 грн.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 меблеву стінку 4-секційну, холодильник "Bosh", пилосос та сервіз французький.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Олійник П.В.