Рішення від 01.03.2011 по справі 2-103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-103/11

01 березня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Олійник П.В.

при секретарі - Озарчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача. в якому просив визнати недійсними кредитний договір № 1/27119/07-011 від 27.11.2007 року, договір іпотеки № 1/2711/07-011 від 27.11.2007 року та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при укладенні кредитного договору відповідач ввів його в оману і порушив його права як споживача на отримання достовірної та повної інформації щодо кредиту в іноземній валюті. Кредит в іноземній валюті йому було видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки грошове зобов'язання повинно бути виражене в грошовій одиниці України - гривні.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю. Крім того, позивач змінив підставу позову і просить задоволити позов з тих підстав, що кредит було видано на підставі підробленої довідки про його заробітну плату і при укладенні кредитного договору відповідач ввів його в оману, оскільки, навмисно приховав від нього той факт, що за відсутності довідки про доходи, а також за неприхованої інформації про існування підробленої довідки він не міг би отримати кредит. В зв'язку з цим вважає, що укладення договору з підробленими документами, виготовлення та використання яких є злочином, не відповідає загальним вимогам дійсності правочину, оскільки, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Просять позов задоволити.

Представники відповідача позов не визнали та пояснили, що при укладенні кредитного договору відповідачу було надано повну інформацію про кредит і між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Вважають, що відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 27 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 1/27119/07-011, згідно якого позивачу було надано кредит у сумі 14900 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14,49 відсотків річних строком до 20.11.2017 року. В забезпечення кредиту між сторонами було укладено договір іпотеки № 1/2711/07-011 від 27 листопада 2007 року, згідно якого було передано в іпотеку квартиру по вул.Степанська, 22-а/30 в м.Костопіль.

Судом також встановлено, що при оформленні кредиту позивачем було подано відповідачу анкету-заяву, в якій позивач вказав, що працює в ТОВ «Свіспан-Лімітед». В матеріалах кредитної справи знаходиться довідка про доходи позивача, видана від імені ТОВ «Свіспан-Лімітед». По факту видачі даної довідки було порушено кримінальну справу № 13-103-10, провадження по якій на даний час зупинено у зв'язку з тим, що не встановлено особу, яка вчинила цей злочин.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Згідно ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. При визнанні угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зміст кредитного договору № 1/27119/07-011 від 27 листопада 2007 року відповідав вимогам глави 71 ЦК України, сторони домовились про істотні умови договору (мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору) і позивач фактично отримав кредит в розмірі згідно договору. Кредитний договір було укладено в письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин суд вважає, що при укладенні кредитного договору № 1/27119/07-011 було дотримано вимог ст.203 ЦК України.

Статтею ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Частиною 1 ст.229 ЦК України передбачено, що істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності умислу в діях працівників відповідача щодо введення його в оману стосовно умов кредитного договору. Порушення кримінальної справи по факту видачі підробленої довідки про доходи позивача, на думку суду, не є доказом, який би підтверджував введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні кредитного договору.

Суд також вважає, що кредитний договір також не може бути визнаний недійсним з тих підстав (вказаних в первинному позові), що він надавався в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.

На підставі наведеного суд вважає, що відсутні підстави для визнання кредитного договору № 1/27119/07-011 від 27 листопада 2007 року недійсним. З цих же підстав не може бути визнаним недійсним і договір іпотеки № 1/2711/07-011 від 27 листопада 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст.203, 215, 229, 230, 1054 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання договорів недійсними.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Олійник П.В.