Рішення від 01.03.2011 по справі 2-128/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-128/11

01 березня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Олійник П.В.

при секретарі - Озарчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, органу опіки та піклування Костопільської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про усунення перкшкод щодо розпорядження і користування 1/3 частини квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкод щодо розпорядження і користування 1/3 частини квартири і надати ключі від помешкання її дочці ОСОБА_3, зобов?язати орган опіки та піклування Костопільської міської ради дати згоду на оформлення дарчої на доньку ОСОБА_3

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що після смерті сина успадкувала 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Інші 2/3 частини квартири належать дітям спадкодавця. Однак, її колишня невістка ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей, чинить перешкоди щодо користування та розпорядження належною їй частикою квартири - поставила нові двері, змінила ключі та не пускає в квартиру. Крім того, ОСОБА_4 перешкоджає їй подарувати свою частку квартири дочці ОСОБА_3

В судове засідання позивач не з?явилася. У поданій до суду заяві просить справу розглянути у її відсутності, в зв?язку зі станом здоров?я, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що в спірній квартирі проживає відповідач ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми - спадкоємцями померлого сина позивача. Квартира однокімнатна житловою площею 12,4 кв.м. Розділити квартиру відповідно до належних позивачу та дітям відповідача часток технічно неможливо. Крім того, розпорядитися майном дітей можна тільки за згодою органу опіки та піклування.

Представник відповідача органу опіки та піклування Костопільської міської ради ОСОБА_6 позов не визнала та пояснила, що позивач офіційно не зверталася до органу опіки та піклування для отримання згоди на здійснення нотаріальних дій щодо її частини квартири. Вселення позивача чи третьої особи у спірну квартиру погіршить умови проживання неповнолітніх дітей відповідача ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з?явилася, про місце та час розгялду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів, з?ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволен-ня.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частці позивачу ОСОБА_1 та неповнолітнім дітям відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

У відповідності до ч.2 ст.2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.91 року, Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч.1 ст.3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до преамбули Закону України "Про охорону дитинства" охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. За ст.8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Стаття 18 Закону гарантує забезпечення державою права дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізич-ному та розумовому розвитку.

Відповідно ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Обов?язок щодо здійснення контролю за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та охоронюваних законом інтересів дітей законодавство України покладає на органи опіки та піклування, посадові особи яких несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за стоврення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру, спірна квартира складається з однієї кімнати площею 12,4 кв.м та кухні площею 10,2 кв.м. В квартирі проживають відповідач ОСОБА_2 та її діти - донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких обставин суд, враховуючи технічні характеристики квартири, проживання в ній дітей різної статі, розмір частки позивача у спірній квартирі, дійшов висновку, що надання можливості користування квартирою позивачу чи третій особі буде суперечити інтересам неповнолітніх дітей, оскільки погіршить умови їх проживання, а тому відмовляє в задоволення позову повністю.

У відповідності до ч.3 ст.82 ЦПК України, враховуючи майновий стан позивача, суд звільняє її від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 60, 82, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, органу опіки та піклування Костопільської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про усунення перешкод щодо розпорядження і користування 1/3 частини квартири.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Олійник П.В.