Справа № Провадження №22-ц-6637/12 22-ц/780/284/13 Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.
Категорія52Доповідач у 2 інстанціїГолуб С.А.
28.03.2013
Іменем України
20 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів Голуб С.А., Таргоній Д.О.
при секретарі Дрозд О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
У жовтні 2012 року позивач пред»явив в суді названий позов, посилаючись на те, що з 05.05.2009р. по 30.09.2009р., а також з 07.12.2009р. по 06.10.2011р. він працював у відповідача на посаді водія автобуса. ТОВ «Авто-Лайн»відповідач взагалі не виплачував позивачу заробітну плату і не розрахувався з позивачем при звільненні. Позивач розрахував заборгованість по заробітній платі виходячи із мінімальної заробтіної плати, оскільки відповідач не надав довідки про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Виходячи із проведенного розрахунку, Позивач просив стягнути з відповідача 20 032,65грн .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь суді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.08.2006р. (наказ №52-К) по 04.10.2006р. (наказ №59-К); з 05.05.2009р. (наказ №73-к) по 30.09.2009р. (наказ №163-к) та з 07.12.2009р. (наказ №176-к) по 06.10.2011р. (наказ №96К) позивач працював у ТОВ «Авто-Лайн»на посаді водія. Був звільнений з посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.
Позивач з приводу невиплати заробітної плати звертався до прокурора Вишгородського району з письмовою заявою.
Представником відповідача надано суду копію розписки позивача від 06.10.2011р. про те, що жодних матеріальних, фінансових та інших претензій до ТОВ «Авто-Лайн» він не має.
Позивач, пояснив, що зазначену розписку ним було підписано під примусом відповідача, оскільки останній не повертав йому трудову книжку.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з письмовими заявами про повернення трудової книжки та виплату заборгованості Із заробітної плати, а тому суд прийшов до висновку, що позивач не довів своїх позовних вимог.
Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду з наступних підстав.
Так, вирішуючи спір, суд не застосував норми ст. ст. 21, 94, 110, 115 КЗпП України, ст. ст. 1, 15, 21, 24, 29, 30 Закону України "Про оплату праці", вимоги яких поширюються на дані правовідносини та передбачають, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа за виконану працівником роботу зобов'язується виплачувати йому заробітну плату, передбачену трудовим договором між працівником і власником підприємства, у передбачені законом строки та при кожній виплаті заробітної плати повинен повідомляти працівника про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.
Суд першої інстанції не врахував, що обов'язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку законом покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган, і саме роботодавець повинен довести зазначені обставини.
Судом першої інстанції в порушення статей 11, 61, 212-215 ЦПК України взагалі не встановлено, який розмір заробітної плати був нарахований роботодавцем, якими доказами роботодавець спростовує розмір заробітної плати позивача за спірний період, який позивач просив стягнути з відповідача та якими доказами доводить своєчасну виплату позивачеві заробітної плати у повному обсязі.
Спростовуючи доводи позивача, відповідач надав суду розписку, відповідно до якої позивач не мав до позивача матеріальних претензій.
У порушення вимог ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів і оцінки доказів у взаємному зв'язку та в їх сукупності апеляційний суд узагалі не перевірив довідку та інші фінансово-бухгалтерські документи про нарахування й виплату позивачу заробітної плати.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується особисто працівникові за місцем роботи або за його заявою через банківські установи.
Таким чином належним і допустимим доказом виплати позивачу заробітної плати можуть бути лише відомості про виплату заробітної плати і підписом позивача про її отримання, або дані банківських установ. Будь-яка розписка працівника про відсутність претензій до роботодавця в даному випадку не може вважатись доказом виплати йому заробітної плати.
Представник відповідача посилався на ту обставину, що бухгалтерські документи, до яких відносяться і відомості про виплату заробітної плати позивачу були втрачені внаслідок неправомірних дій з боку посадових осіб ДП «Вишгородтранс», у яких відповідач орендував приміщення і які створили перешкоди у вивезені відповідачем архіву. На підтвердження своїх доводів представник відповідача надав судовій колегії письмові звернення відповідача до органів внутрішніх справ щодо існуючого конфлікту між двома господарюючими суб»єктами. У вказаних документах перераховане майно належне відповідачу, яке утримує у себе ДП «Вишгородтранс» . Однак архіву за 2009-2011 роки, за які позивач просить стягнути заробітну плату, у вказаному переліку майна не вказано.
На вимогу апеляційного суду відповідач надав суду довідку про нарахування позивачу заробітної плати за період з 05.05.2009 року по 06.01.2011 року , відповідно до якої загальна сума нарахованої заробітної плати становить 20354,41 грн. (а.с. 142 а)
Оскільки відсутні належні та допустимі докази про виплату відповідачем заборгованої заробітної плати у розмірі 20354,41 грн., ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЛайн» на користь ОСОБА_3 заборговану заробітну плату у розмірі 20354,41 грн. за період з 05.05.2009 року по 06.01.2011 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді