Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
27 березня 2013 року справа №812/329/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
секретарі судового засіданні Діденко О.С.,
представника позивача Міщенко М.В.,
представника відповідача Самохіна Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 812/329/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач 29.12.2012 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.10.2012 року № 0000288022.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року № 0000288022 в частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41310,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20655,00 грн..
Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» є юридичною особою, зареєстроване 16.12.2002 року в виконавчому комітеті Лисичанської міської ради Луганської області згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №190805 (а.с.14, 15). Нова редакція статуту зареєстрована в виконавчому комітеті Лисичанської міської ради Луганської області 16.05.20012 року згідно запису № 13811070020000009 (а.с. 9-13).
Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 16.08.2012 року по 19.09.2012 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську ДПС було проведено камеральну перевірку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» щодо правомірності нарахування суми, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2012 року, за результатами якої 19.09.2012 року складено акт № 96/23-103/32292929 ( а.с. 20-26).
На підставі вказаного акту податковим органом 09.10.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000288022 від у частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41310 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20655 грн. (а.с. 16, 17).
Правовідносини, що є предметом даного спору врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим Кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пункт 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ЛИНІК» та ПП «Люкс Авто» було укладено договір від 01.07.2011 року № 49 щодо надання послуг перевезення робітників ПрАТ «ЛИНІК». На виконання умов договору ПП «Люкс Авто» було виписано податкову накладну від 21.06.2012 року № 2 щодо надання послуг з автобусних перевезень на загальну суму 247858,53 грн., в т. ч. податок на додану вартість 41309,76 грн..
Однак, зазначена податкова накладна не була своєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки вона була надана позивачу лише 16.07.2012 року, про що свідчить копія конверта, яка була адресована від ПП «Люкс - Авто» на адресу ПрАТ «ЛИНІК», де на відбитку штемпелю зазначена дата отримання 16.07.2012 року (а.с.52).
За таких обставин позивачем не було можливим своєчасно відобразити податкову накладну від 21.06.2012 року № 2 в податковій декларації за черввень 2012 року з тих причин, що була відсутня сама накладна, тобто не було відомо її реквізити: номер та дата виписки які необхідні для подання такого запиту.
Крім того, первинні документи, а саме: податкова накладна від 21.06.2012 року № 2; податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); акт виконаних робіт № 363 між ПрАТ «ЛИНІК» та ПП «Люкс - Авто» були передані 16.07.2012 року, тобто в цей же день позивачем на адресу менеджера ТОВ «ТНК Бізнес Сервіс» Марченко ТА., яка здійснює податковий та бухгалтерський облік ПрАТ «ЛИНІК» у відповідності з реєстром передавання первинних документів (а.с.54).
В зв'язку з вказаним позивач включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту за звітній податковий період лише після подання заяви із скаргою на постачальника послуг, що дає право для включення до декларації сум податку до складу податкового кредиту за підсумками липня 2012 року. Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: поданими одночасно до податкового органу заявою із скаргою на постачальника послуг (а.с. 42-43) податковою декларацією за липень 2012 року (а.с. 64 -67).
Наказом Державної Податкової служби України № 127 від 16.02.2012 року затверджена узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, визначені правила відображення отриманої накладної, а саме:
«Податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку.
Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.
Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається».
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт стати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг».
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту липня 2012 року підтверджена доданою до податкової декларації за звітний податковий період первинними документами, що підтверджує правомірність включення сум податку до складу податкового кредиту.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 09.10.2012 року № 0000288022.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 812/329/13-а залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 812/329/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 28 березня 2013 року.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М.Міронова
А.А. Блохін