Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 квітня 2013 року Справа № 805/4131/13-а
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення статусу згідно Закону РФ «Про військовослужбовців», стягнення моральної та матеріальної шкоди за ст. 258, 256 ЦПК РФ, глави 59 ЦК РФ, визнання рішення Міщанського районного суду м. Москви, Тверського районного суду м. Москви першої інстанції такими, що підлягають виконанню в першу чергу без строку давності Міністерством оборони Російської Федерації, зобов'язання скласти акт Н-1М з проведення повторного розслідування виробничої травми, витребування архівних документів, визнання факту службу в армії згідно Закону РФ «Про статус військовослужбовців», стягнення моральної шкоди в системі діючого правового регулювання з заподіювача шкоди внаслідок каліцтва при виконанні зобов'язань військової служби, матеріальних втрат, пов'язаних з неможливістю подальшого проходження військової служби,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення статусу згідно Закону РФ «Про військовослужбовців», стягнення моральної та матеріальної шкоди за ст. 258, 256 ЦПК РФ, глави 59 ЦК РФ, визнання рішення Міщанського районного суду м. Москви, Тверського районного суду м. Москви першої інстанції такими, що підлягають виконанню в першу чергу без строку давності Міністерством оборони Російської Федерації, зобов'язання скласти акт Н-1М з проведення повторного розслідування виробничої травми, витребування архівних документів, визнання факту службу в армії згідно Закону РФ «Про статус військовослужбовців», стягнення моральної шкоди в системі діючого правового регулювання з заподіювача шкоди внаслідок каліцтва при виконанні зобов'язань військової служби, матеріальних втрат, пов'язаних з неможливістю подальшого проходження військової служби.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що даний спір не є адміністративним у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до Донецького окружного адміністративного суду з позовом є проходження ним військової служби у лавах Радянської Армії СРСР в 1975-1976 роках, військово-будівельному полку, розташованому у місті Обнинську Калузької області, де позивач отримав каліцтво, став інвалідом армії та був комісований із армії з формулюванням «травма, отримана при виконанні військової служби».
Даний факт доводиться пенсійними посвідченнями № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 26 червня 2002 року та серії НОМЕР_3 від 22 жовтня 2012 року, де вказано, що позивач є інвалідом армії та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Також, на думку позивача, отримана ним в армії травма лівої кисти є одночасно й виробничою, у зв'язку з чим, він просить суд зобов'язати відповідача скласти акт Н-1М з проведення повторного розслідування виробничої травми.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а частиною другою статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового рішення.
Пунктом першим частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, зокрема, яка поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 3 статті 50 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вище зазначено, позивач звертається з позовними вимогами до Міністерства оборони Російської Федерації, а правовими підставами позову вказано виключно нормативно-правові акти Російської Федерації.
Суд зазначає, що міністерство іноземної держави не має ознак суб'єкту владних повноважень, визначеного пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо посилань позивача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяну працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язану з виконанням ними трудових обов'язків, яка додана до позову, суд зазначає, що позивач отримав каліцтво під час проходження строчної військової служби в лавах армії, є інвалідом армії та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, його каліцтво не пов'язане з виконанням трудових обов'язків, тому на нього не розповсюджується зазначена вище Угода.
Дані обставини встановлені рішеннями Міщанського районного суду м. Москви від 10 червня 2009 року та Тверського районного суду м. Москви від 03 вересня 2012 року, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування РФ та до Російської Федерації в особі Міністерства фінансів РФ та які позивач просить визнати належними до задоволення.
Також суд зазначає, що Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
Відповідно до статті 42 зазначеної Конвенції зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Якщо заподіювач шкоди і потерпілий є громадянами однієї Договірної Сторони, застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентний суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може подати позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач.
З вказаної правової підстави позивач неодноразово звертався з подібними позовними вимогами до судів Російської Федерації, про що свідчать додані до позову судові рішення.
Отже, каліцтво позивача - обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди сталася на території Російської Федерації, відповідач також знаходиться на території Російської Федерації, тому позивач повинен звернутися з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації до відповідного суду Російської Федерації.
Оскільки в Російській Федерації не сформовано судів адміністративної юрисдикції, даний спір належить розглядати у порядку цивільно-процесуального судочинства Російської Федерації.
Таким чином, позов, з яким позивач звернувся до суду, не має ознак адміністративного позову та містить вимог про вирішення публічно-правового спору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, керуючись ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення статусу згідно Закону РФ «Про військовослужбовців», стягнення моральної та матеріальної шкоди за ст. 258, 256 ЦПК РФ, глави 59 ЦК РФ, визнання рішення Міщанського районного суду м. Москви, Тверського районного суду м. Москви першої інстанції такими, що підлягають виконанню в першу чергу без строку давності Міністерством оборони Російської Федерації, зобов'язання скласти акт Н-1М з проведення повторного розслідування виробничої травми, витребування архівних документів, визнання факту службу в армії згідно Закону РФ «Про статус військовослужбовців», стягнення моральної шкоди в системі діючого правового регулювання з заподіювача шкоди внаслідок каліцтва при виконанні зобов'язань військової служби, матеріальних втрат, пов'язаних з неможливістю подальшого проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Суддя Голубова Л.Б.