Справа № 344/1169/13- ц
Провадження № 2/344/2438/13
27 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.,
з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається в розмірі 1147 грн. щомісячно до досягнення двадцяти трьох років, стягнення компенсації за нанесення моральної шкоди, суд, -
ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Ріп'янка, Калуського району Івано-Франківської області, аліменти на користь позивача на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 600 грн. щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років.
06 березня 2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1147 грн. щомісячно до досягнення сином двадцяти трьох років; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 50 000 грн. за нанесення моральної шкоди неправдивою заявою щодо залишення позивачу та сину рухомого та нерухомого майна заявленого даного факту в ході судового засідання 12 лютого 2013 року та листом від 05.09.2001 року.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 13.11.2001 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, в шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. До досягнення повноліття дитини з відповідача стягувались аліменти, згідно рішення суду. Син ОСОБА_3 навчається в Прикарпатському Національному університеті ім..В.Стефаника, на І курсі денної (державної) форми навчання. Позивач має ще одну неповнолітню дитину від іншого шлюбу, а тому коштів не вистачає. Просила позов задовольнити.
В той же час, відповідач частково визнав позовні вимоги, висловивши свою готовність сплачувати кожного місяця 360 гривень на утримання повнолітнього сина для навчання до досягнення двадцяти трьох років.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні суду підтвердили визнання частково позовних вимог та просили при визначенні розміру аліментів врахувати те, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дитина від іншого шлюбу, мати якої померла), а також мати ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, інвалід ІІ групи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
13.11.2001 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано згідно копії Свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.7).
Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_3, згідно копії Свідоцтва про народження (а.с.7).
Син ОСОБА_3 з 01.09.2012 року навчається в Прикарпатському Національному університеті ім..В.Стефаника, на І курсі денної (державної) форми навчання, що підтверджується довідкою (а.с.5). В судовому засіданні позивач зазначила, що син ОСОБА_3 одержує стипендію, однак точний її розмір не вказала.
Стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 квітня 1998 року (а.с.4) припинено 13.01.2013 року, у зв'язку із досягненням сином повноліття.
Статтею 199 Сімейного кодексу України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання .
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня донька ОСОБА_8, 1998 року народження (від другого шлюбу, мати якої померла, а.с.50). Суд також бере до уваги, що на його утриманні є мати-інвалід, хоча відповідачем не надано доказів, які підтверджують факт такого утримання.
Позивач на даний момент не працює, на підтвердження чого позивачем надано було копію трудової книжки (а.с.77,78). Відповідач працює на сезонних роботах.
Дослідивши обставини справи та письмові докази, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково: стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається, в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення ним двадцяти трьох років.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів розпочати з 15.01.2013 року (з часу звернення з позовом до суду).
Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення компенсації у розмірі 50 000 грн. з відповідача на користь позивача за нанесення моральної шкоди неправдивою заявою відповідача під час судового засідання, суд звертає увагу на наступне.
Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь компенсацію у розмірі 50 000 грн. за нанесення моральної шкоди неправдивою його заявою в ході судового засідання 12 лютого 2013 року, посилаючись на те, що він не залишав позивачці та їх синові рухомого та нерухомого майна, а тому такі голослівні факти, на думку позивачки, завдали їй моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях.
Згідно ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру грошового відшкодування спричиненої моральної шкоди суд виходить з загальних положень щодо відшкодування моральної шкоди, передбачених ст. 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності та справедливості, та рекомендацій п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №-4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його житті і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що висловлювання відповідача ОСОБА_5 про те, що в 1998 році при розірванні шлюбу, питання поділу майна в судовому порядку не проводилось, а колишнє подружжя між собою добровільно узгодило поділ майна, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. за пояснення позивачем під час судового розгляду стосовно майна колишнього подружжя, не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст. 180, ч.2 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст..ст.23,1167 ЦК України, керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Ріп'янка, Калуського р-ну, Івано-Франківської обл., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 400 грн. щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнення аліментів розпочати з 15.01.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Ріп'янка, Калуського р-ну, Івано-Франківської обл., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору
У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.