Справа № 524/911/13 Номер провадження 22-ц/786/1359/2013 Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О. Доповідач Дорош А. І.
01 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Панченка О.О., Прядкіної О.В.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
представника боржника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 лютого 2013 року
по цивільній справі за поданням державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 лютого 2013 року подання державного виконавця Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції - задоволено.
Тимчасово обмежено громадянину України фізичній особі боржнику ОСОБА_2 право виїзду за кордон до повного виконання нею зобов'язань за виконавчим листом № 2-1401 від 23.06.2011 року, виданим Автозаводським районним судом м. Кременчука.
Ухвалу оскаржила боржник ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що вона підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції перебуває виконавчий лист № 2-1401 від 23.06.2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 12998,05 грн. Стягувачем за вищевказаним виконавчим документом є ОСОБА_4 (а.с. 5-6).
06.07.2011 р. державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, копія постанови напрвлена боржнику.
Станом на 01.02.2013 р. боржник жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не вчинив, пояснень причин несплати не надав.
Задовольняючи подання, місцевий суд виходив з того, що відповідно до п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами, в редакції Закону № 2677 від 04.11.2010 року) громадянинові України може бути тимчасово обмежено право виїзду за межі України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
Такий висновок місцевого суду є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як встановила колегія суддів, є доведеним факт свідомого ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов»язання. Згідно відповіді Кременчуцького ВРЕР боржник має на праві власності два траспотрні засоби, на які накладено арешт та їх оголошено в розшук (а.с. 18). Також за боржником на праві власності зареєсрована ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14). Двічі при виході за адресою проживання боржника не було надано доступ до приміщення для перевірки майнового стану боржника (а.с. 10, 15).
Доводи боржника про те, що виконати судове рішення вона не може у зв»язку зі скрутним фінансовим станом та проблемами зі здоров»ям, у зв»язку з тим, що їй не належить частина вказаного домоволодіння і що будинку з таким номером не існує, що вона продала транспортні засоби за довіреністю декілька років тому, що не має реальної змоги виконати рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин вона не надала.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 п.1, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.