18 вересня 2012 року Справа №1915/13337/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Базана Л.Т.
при секретарі Пилипець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВСУ в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВСУ в Тернопільській області про скасування постанови серії ВО1№072457 від 30.07.2012 року в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що інспектором при притягненні його до адміністративної відповідальності не враховано всі обставини справи, за яких було допущено правопорушення, не взято до уваги його пояснень. Вказує, що 30.07.2012 року він керуючи транспортним засобом марки « Сузукі Гранд Вітара» в м. Тернополі по вул. С. Бандери - Д. Галичина - Б. Хмельницького не порушував вимоги дорожнього знаку «Рух заборонено». Тому вважає, що вимог ПДР України він не порушував, адміністративного правопорушення не вчиняв, а адміністративне стягнення на нього накладено неправомірно. Із вказаних мотивів позивач просить суд оскаржувану постанову скасувати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області у судове засідання не з'явився та не повідомив суду причини своєї неявки, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення ВО1№072457 від 30.07.2012 року інспектором ДПС ВДАІ МГБ ТМВ встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2012 року о 21.55 год., керуючи транспортним засобом марки «Сузукі Гранд Вітара», державний номерний знак «НОМЕР_1», по вул. С. Бандери - Д. Галичина - Б. Хмельницького в м.Тернополі порушив вимогу дорожнього знаку «Рух заборонено», внаслідок чого на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255 грн. за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Так, згідно протоколу по справі про адміністративне правопорушення ВО1№218679 від 30.07.2012 року інспектором ДПС ВДАІ МГБ ТМВ Осадца Т.В. встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2012 року о 21.55 год., керуючи транспортним засобом марки «Сузукі Гранд Вітара», державний номерний знак «НОМЕР_1», по вул. С. Бандери - Д. Галичина - Б. Хмельницького в м.Тернополі порушив вимогу дорожнього знаку «Рух заборонено», внаслідок чого порушив вимогу п.3.1. Додатку 1 Правил дорожного руду.
У відповідності до п. 8.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р. регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожній знак 3.1 «Рух заборонено» додатку № 1 до ПДР України відноситься до категорії заборонних знаків та забороняє рух усіх транспортних засобів.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягуються водії транспортних засобів за порушення вимог дорожніх знаків.
Так, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення та накладенні стягнення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ч. 1. ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Судом встановлено, що вчинене позивачем адмінправопорушення, а саме - порушення вимог дорожнього знаку «Рух заборонено», зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВО1№218679 від 30.07.2012 року, із змісту якого вбачається факт та обставини даного правопорушення.
Із доводів позивача ОСОБА_1, викладених ним у адміністративному позові, та пояснень останнього у судовому засіданні, вбачається, що 30.07.2012 року він керуючи транспортним засобом марки « Сузукі Гранд Вітара» в м. Тернополі по вул. С. Бандери - Д. Галичина - Б. Хмельницького не порушував вимоги дорожнього знаку «Рух заборонено». Тому вважає, що вимог ПДР України він не порушував, адміністративного правопорушення не вчиняв, а адміністративне стягнення на нього накладено неправомірно.
У відповідності до параграфа 3 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ № 876 від 01.10.2008 дія знаків 3.1-3.8,3.11 додатку 1 ПДР України не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Разом з тим, у процесі розгляду справи судом не встановлено, що позивач ОСОБА_1 не порушував вимоги дорожнього знаку «Рух заборонено».
З врахуванням наведених обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до переконання, що у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, однак враховуючи конкретні обставини, за яких було вчинено правопорушення, особу порушника, характер вчиненого правопорушення, яким не було створено перешкод іншим учасникам дорожнього руху, вважає, що дане правопорушення слід визнати малозначним.
Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважені вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.
Таким чином, враховуючи малозначність вчиненого правопорушення, суд приходить до висновку, що постанову серії ВО1№072457 від 30.07.2012 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності необхідно скасувати, звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 70, 71, 159-163 КАС України, ст.ст. 22, 122, 245, 251, 287- 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВО1№072457 від 30.07.2012 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - провадженням закрити, у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, оголосивши йому усне зауваження.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЛ. Т. Базан