Справа № 164/262/13-к
п/с 1/164/14/2013
29 березня 2013 року. Смт. Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.
при секретарі Матвійчук Н.В.,
з участю:
прокурора Скучинського В.Є.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження №12013020160000032 від 22 січня 2013 року про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов»язаного, раніше судимого: 1) Галицьким районним судом 27 жовтня 2004 року за ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 185, ст. ст. 70,71 КК України до чотирьох років і 6 місяців позбавлення волі, звільнений 11 червня 2008 року у зв»язку із заміною невідбутої частини покарання більш м»яким - на 240 годин громадських робіт; 2) Галицьким районним судом Івано-Франківської області 18 листопада 2008 року за ч.4 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі, ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2010 року перекваліфіковано на ч.1 ст. 296 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі строком на три роки і 10 днів, звільненого 30 червня 2010 року по відбуттю строку; 3) Галицьким районним судом Івано-Франківської області 27 жовтня 2010 року за ч.1 ст. 129 КК України до двох місяців арешту, звільненого 27 грудня 2010 року по відбуттю строку; 4) Галицьким районним судом Івано-Франківської області 14 лютого 2012 року за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років (в строк відбування покарання засудженому зараховано перебування під вартою з 24 жовтня 2011 року), відбуваючого покарання в Маневицькій ВК-42, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3, будучи судимим 14 лютого 2012 року Галицьким районним судом Івано- Франківської області за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п»ять років, під час відбуття даного покарання на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисний злочин.
Так, ОСОБА_3, 22 січня 2013 року, приблизно о 2-й годині ночі, перебуваючи в спальному приміщенні №5 відділення СПС №1 локальної дільниці №1 Маневицької ВК-42, під час суперечки із засудженим ОСОБА_2, що виникла через наявні між ними неприязні відносини, наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя, в область носа, внаслідок чого заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа і поверхневої подряпини перенісся справа, яке, згідно висновку судово - медичної експертизи №37 від 22 лютого 2013 року, належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров»я (п.2.3.3. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).
Допитаний в судовому засіданні по суті пред»явленого обвинувачення ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, давши суду показання про те, що 22 січня 2013 року, приблизно о 2-й годині ночі, перебуваючи в спальному приміщенні №5 відділення СПС №1 локальної дільниці №1 Маневицької ВК-42, у нього виникла суперечка із засудженим ОСОБА_2 на побутовому ґрунті через наявні між ними неприязні відносини. У зв»язку з цим він наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя потерпілому в область носа, в чому на даний час щиро розкаюється, просить суворо не карати та взяти до уваги те, що вони з ОСОБА_2 вже помирились.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 22 січня 2013 року, приблизно о 2-й годині ночі, перебуваючи в спальному приміщенні №5 відділення СПС №1 локальної дільниці №1 Маневицької ВК-42, у нього виникла суперечка із обвинуваченим на побутовому ґрунту, в результаті чого останній наніс йому удар в обличчя. Просив суворо не карати ОСОБА_3, оскільки вони вже помирились.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, що наведені в обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не бажають оспорювати фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз»яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідивши доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Обвинувачений ОСОБА_3 вірно розуміє зміст обставин справи та у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, оскільки він своїми умисними діями заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
При призначенні покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 125 КК України суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості.
До обставин, що пом»якшують покарання ОСОБА_3, суд відносить його щире каяття та примирення з потерпілим.
Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та особу винного, його посередню характеристику з Маневицької ВК-42, а також те, що ОСОБА_3 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив умисний злочин, відбуваючи покарання за попереднім вироком суду, суд вважає, що призначення покарання за даним злочином у виді арешту буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд, у відповідності до ст. 71 КК України частково приєднує невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року, переводячи за правилами ст.72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Судові витрати, речові докази та цивільний позов у даній справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, призначивши йому покарання 2 (два) місяці арешту.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року - п»ять років позбавлення волі, при перерахунку покарання у відповідності до вимог ч. 1 ст.72 України де одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 3 (три) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська