Справа №: 22-ц/191/342/13Головуючий суду першої інстанції:Петрова Ю.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"27" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.,
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про збільшення розміру аліментів, стягнення боргу, пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 в якому, з урахуванням уточнень, просила збільшити встановлений судовим рішенням розмір аліментів на неповнолітню дитину до 1000 грн., стягнути з відповідача борг по сплаті аліментів у розмірі 600 грн., пеню у розмірі 1067 грн. 50 коп., яка утворилася станом на 23 січня 2013 року, витрати на правову допомогу у розмірі 600 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що судовим рішенням від 23 листопада 2006 року відповідач зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 02 листопада 2006 року, до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку з суттєвою зміною прожиткового мінімуму у порівнянні з 2006 роком та погіршенням матеріального стану позивачки, яка не має постійного заробітку, визначений судом у 2006 році розмір щомісячних аліментних виплат потребує збільшення до 1000 грн., проте відповідач відмовляється від їх сплати, крім того, взагалі має заборгованість по сплаті аліментів.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року, в яке ухвалою суду від 29 січня 2013 року внесені виправлення, позов ОСОБА_6 задоволений частково:
збільшений розмір щомісячних аліментних платежів на утримання неповнолітньої дитини до 600 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття;
стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 300 грн.;
пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 276 грн.;
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На зазначене судове рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Так, у апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 просить вказане судове рішення в частині визначення розміру аліментів та пені, а також відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - по суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, зокрема, щодо матеріального стану сторін, неврахування розміру необхідних витрат на утримання дитини, крім того, апелянт вважає, що судом: порушені вимоги статті 191 СК України щодо визначення часу, з якого присуджуються аліменти у новому розмірі; неправильно розрахований розмір пені та безпідставно не стягнуті витрати на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі у зв'язку безпідставністю стягнення заборгованості по сплаті аліментів, відсутністю доказів на підтвердження розміру витрат на утримання дитини, помилковість здійсненого судом розрахунку пені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін (а.с. 8).
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопада 2006 року відповідач зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з листопаду 2006 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
Сторонами не оспорюються зазначені обставини, а також факт добровільного виконання відповідачем аліментних зобов'язань, встановлених наведеним рішенням суду, до липня 2012 року.
Виконавчий лист за наведеним рішенням суду від 23 листопада 2006 року було подано позивачем до примусового виконання до ВДВС Совєтського РУЮ в АР Крим 19 грудня 2012 року (а.с. 73).
В принципі № 6 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові і матеріального забезпечення».
Забезпечення сімейного виховання, духовного та фізичного розвитку дитини є метою Сімейного кодексу (стаття 1 СК України). Для реалізації цієї мети Сімейний кодекс покладає на батьків обов'язок утримувати дитину (Глава 15).
Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. (частини 6, 8 та 9 статті 7 СК України). Згідно із статтею 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Згідно з вимогами статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини (збільшення з 300 грн. до 600 грн.) на підставі ст. 192 СК України з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, погіршення матеріального стану позивачки, суттєвим збільшенням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Матеріали справи свідчать про те, що на час вирішення питання про стягнення аліментів у 2006 році позивачка мала постійне місце роботи, на час вирішення питання про зміну розміру аліментів відповідно до даних трудової книжки, позивачка не працює, знаходилась на обліку у центрі зайнятості (а.с. 126-127), згідно її пояснень, має нестабільні незначні заробітки.
Прожитковий мінімум на дитину відповідного віку в розрахунку на особу збільшився у порівнянні з 2006 роком (з 400 грн. до 1161 грн. - Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2012 рік»,
Матеріали справи свідчать також про те, що відповідач є працездатною особою, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, проте, згідно податкової декларації, доходів не має (а.с. 24).
Колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційних скарг сторін, а саме, позивачки, щодо необхідності збільшення розміру аліментів до 1000 грн. щомісячно, та відповідача - щодо відсутності підстав для збільшення розміру аліментів, визначеного у 2006 році, не заслуговують на увагу, оскільки не містять безспірних обґрунтувань в спростування висновку суду першої інстанції стосовно нового розміру аліментних платежів на дитину.
Підстав для встановлення іншого розміру аліментів колегією суддів не встановлено.
З огляду на приписи статті 192 СК України та з урахуванням роз'яснень, які містяться у абзаці 4 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд першої інстанції правильно визначив час, з якого аліменти повинні стягуватися у новому розмірі.
За відсутності у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, що відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є підставою для здійснення адвокатської діяльності, в якому чітко визначені розмір гонорару, що є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги і порядок його внесення, суд першої інстанції, надавши належну оцінку наданої, у підтвердження цих витрат квитанції до прибуткового касового ордеру № 62 від 30 жовтня 2012 року (а.с. 17) та з урахуванням вимог статей 84 та 88 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
Долучений до апеляційної скарги договір на надання правової допомоги також не може бути прийнятий до уваги, оскільки він датований 15 січня 20013 року та стосується іншого предмету послуг (а.с. 97-98).
Колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи відповідача щодо безпідставного стягнення заборгованості по сплаті аліментів у зв'язку з відсутністю такого спору, оскільки порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 ЗУ «Про виконавче провадження» і відповідно до частини 9 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір, при відсутності такого спору заборгованість стягується державними виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Також, колегія суддів погоджується з доводами сторін щодо неправильного розрахунку пені, здійсненого судом першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Так, виходячи з положень Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватися з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість, неустойка за прострочення сплати аліментів нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресі, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні. Розмір неустойки повинен нараховуватися не із загальної суми основного боргу, а лише із суми боргу за певний місяць. Загальний розмір пені обчислюється шляхом складення нарахованої неустойки (пені) за кожний такий період.
Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність підстав для стягнення пені за прострочення сплати аліментів на підставі статті 196 СК України у зв'язку наявністю заборгованості за аліментними зобов'язаннями та відсутності у матеріалах справи доказів, які свідчать про відсутність вини відповідача у несплаті аліментів за певний період, яка презюмується у цих правовідносинах (стаття 8 СК України та 614 ЦК України), при розрахунку розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, не врахував наведеного, неповно з'ясував обставини справи щодо розміру заборгованості, часу з якого починається нарахування неустойки та неправильно визначився з періодом прострочення сплати аліментів.
Зміст довідки підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( а.с.124) свідчить про те, що аліменти за судовим рішенням від 23 листопада 2006 року здійснювались відповідачем за період з вересня 2012 року по січень 2013 року своєчасно (а.с. 124).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не сплачені аліменти за липень та серпень 2012 року (а.с. 73, 124).
Матеріали справи не містять даних щодо погашення даної заборгованості на час розгляду справи.
Отже, розмір пені у даному випадку складає 1341 грн. = (за липень 2012 = 239 днів (період з 01 серпня 2012 року по день ухвалення рішення апеляційної інстанції - 27 березня 2013 року) *(300/100) + (за серпень 2012 року = 208 днів (період з 01 вересня 2012 року по день ухвалення рішення апеляційної інстанції - 27 березня 2013 року)* (300/100).
Відповідно роз'ясненень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, майнового стану відповідача, відсутності в нього доходу (а.с. 24), колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) до 800 грн.
Враховуючи, що рішення суду повинно мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на питання, зазначені у статтях 215 ЦПК України, вимоги стаття 11 цього Кодексу згідно з якими суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду судження щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, оскільки самостійних вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини на підставі ст. 185 СК України суду заявлено не було, що підтверджено позивачем у суді апеляційної інстанції.
Ухвалення нового рішення апеляційною інстанції не призведе до зміни розподілу судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, статтею 308, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 300 грн. скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні даної вимоги.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року в частині визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 змінити, збільшивши розмір пені до 800 (вісімсот). грн. 00 коп.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду судження щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова