Справа №: 22-ц/191/338/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"27" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим, треті особи - державний нотаріус Судацької державної нотаріальної контори, відділ Держкомзему м. Судака АР Крим, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_7, якому рішенням 20 сесії 24 скликання Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим від 19 жовтня 2004 року передана у власність земельна ділянка для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,0580 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1, проте, у зв'язку зі смертю державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_7 отриманий не був. Відсутність державного акту на земельну ділянку є перешкодою для оформлення спадкових прав.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений: визнано за позивачем право власності на земельну ділянку площею 580 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; також вирішено питання щодо судових витрат.
У апеляційній скарзі Дачнівська сільська рада м. Судака АР Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.
Так, у скарзі йдеться про безпідставність висновку суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову у зв'язку з ненабуттям спадкодавцем права власності на спірну земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням 20 сесії 24 скликання Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим від 19 жовтня 2004 року, зокрема, передана у власність ОСОБА_7 земельна ділянка для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,0580 га, розташована за адресою; АДРЕСА_1 (а.с. 4).
20 жовтня 2004 року складено акт встановлення в натурі меж зазначеної земельної ділянки (а.с. 93).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку ним отриманий не був.
07 вересня 2005 року позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_7 (а.с. 32).
Постановою державного нотаріуса Судацької державної нотаріальної контори від 02 листопада 2012 року № 671/02-31 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді спірної земельної ділянки за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с. 10).
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка може бути об'єктом спадкування, оскільки рішення про передачу спірної земельної ділянки прийнято за життя спадкодавця, встановлені межі ділянки, однак у встановлений законом строк державний акт на право власності на цю земельну ділянку не був виданий померлому не з його вини.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не заснований на законі.
Так, згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Абзацом 3 частини 2 статті 331 цього Кодексу передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право приватної власності на землю набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав передбачені у главі 19 розділу ІV ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, згідно з частиною 2 статті 116, статті 118 України ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на приватизацію земельної ділянки належить особам, у користуванні яких знаходиться ця земельна ділянка.
Набуття права власності на землю, в тому числі і з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), включає певну сукупність юридичних дій, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення правовідносин.
Статтею 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Отже, виникнення права власності на земельну ділянку пов'язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів: одержання державного акту на право власності на землю; державна реєстрація цього документу; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином законодавством передбачений певний механізм, підстави і способи набуття права власності на землю.
Відповідно до статей 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (стаття 1225 цього Кодексу).
За приписом частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Однак, суд першої інстанції вирішуючи спір на наведені норми закону уваги не звернув та не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права власності спадкодавця на спірну земельну ділянку, що підтверджено також копією державного акту КМ № 010006, отже, відсутні підстави вважати, що спадкодавець ОСОБА_7 набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому порядку і ця земельні ділянка може бути об'єктом спадкування, на що обґрунтовано посилався апелянт.
Відтак, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України та підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 3 статті 309 цього Кодексу з ухваленням нового рішення - про відмову у позові ОСОБА_6.
Враховуючи, що ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року задоволено клопотання Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим та відстрочено сплату судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги, з урахуванням положень статті 88 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 800 грн. підлягає стягненню з Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим задовольнити.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку площею 580 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.
Стягнути з Дачнівської сільської ради м. Судака АР Крим в дохід держави судовий збір у розмірі 800 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова