"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45732/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз») до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кельменецькому районі Чернівецької області про визнання нечинним акту перевірки за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року,
В червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кельменецькому районі Чернівецької області, в якому просило визнати нечинним Акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 липня 2009 року № 63.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття справи адміністративної юрисдикції надано у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, обов'язковими умовами віднесення справи до адміністративної юрисдикції має бути участь у ній суб'єкта владних повноважень і тільки за умов, якщо оскаржуються його дії, бездіяльність або рішення при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У той же час, оскаржуваний акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 липня 2009 року № 63 є засобом відображення юридичних фактів, а не рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті рішення судами першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало