"19" березня 2013 р. м. Київ К/9991/51639/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни з січня 2006року по 31.03.2010 року включно в сумі 5552, 30 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язано здійснити нарахування позивачу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни та провести відповідні виплати за період з 01.03.2010 року з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Варто звернути увагу, що названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
При цьому колегія суддів зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-IV), оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: