"19" березня 2013 р. м. Київ К/9991/50551/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації про бездіяльність протиправною і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату недоотриманих коштів на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Підставою залишення позову без розгляду суд першої інстанції вказав пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про залишення без розгляду позовних вимог, які заявлені поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011 року подано позов про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату недоотриманих коштів на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Спір про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення виплат пенсії відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є публічно-правовим. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, не застосовуються.
Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21.03.1995 року.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивачем подано позов до адміністративного суду з порушенням встановленого строку, оскільки позивач повинен був дізнатись про порушення його прав з моменту отримання пенсії, у розмірі, який на його думку не відповідає законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач не навів поважних причин пропуску встановленого строку на подання адміністративного позову.
Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: