"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/51938/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційний суд Кіровоградської області від 27 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації про стягнення коштів на оздоровлення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації про визнання дій протиправним, стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в сумі 7425 грн. за період з 2007 по 2009 рік.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційний суд Кіровоградської області від 27 липня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача, зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2009 рік з урахуванням проведених виплат за цей період.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.
Таким чином, обґрунтованим є висновок судів про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Знам'янської районної державної адміністрації відхилити, рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційний суд Кіровоградської області від 27 липня 2011 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: