Головуючий у 1-й інстанції: Сікан В.М.
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"28" березня 2013 р. Справа № 619/2834/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Бучик А.Ю.
Одемчука Є.В.,
при секретарі Самченко В.М. ,
за участю сторін:
позивача:
представника відповідача: Барсук І.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "15" лютого 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції про зобов'язання стягнення грошових коштів та скасування постанови ,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції про скасування постанови про повернення виконавчого документа від 29.05.2012 року, зобов'язання стягнення грошових коштів.
Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем встановлено, що боржник не має можливості виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2011 р., та іншого майна на яке можливо звернути стягнення відповідно до закону на виконання рішення суду на користь стягувача.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції на виконанні перебував виконавчий лист № 2а-2177/11 виданий 01.09.2011 року Попільнянським районними судом Житомирської області про зобов'язання УПФУ в Попільнянському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, призначеної відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі встановленому ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 05.02.2011 р. по 18.06.2011 р.
29.05.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції Барсук І.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом апеляційної інстанції враховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 18 постанови № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби " (із внесеними змінами і доповненнями) роз'яснив:
"Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення."
Таким чином, Пленум ВАСУ звертає увагу на можливість повернення виконавчих документів стягувачу, проте, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.
Колегія суддів вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо повернення виконавчого документа, оскільки не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.
Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень на певний бюджетний рік.
При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ст.263 КАС України, яка кореспондується із ст.36 Закону "Про виконавче провадження", і якою врегульовано порядок відстрочення виконання судових рішень у адміністративних справах, саме передбачена законодавцем при виникненні певних обставин у виконавчому провадженні, з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання судового рішення. Неприпустимим, на думку суду, у розумінні даної норми, є тлумачення можливості внесення подання державним виконавцем, як право (бажання чи небажання), оскільки у даному випадку державний виконавець повинен внести таке подання, за наявності певних обставин і у випадку, коли сторони виконавчого провадження таким правом не скористались.
Сама ж по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.
Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанови про повернення виконавчих документів на підставі статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно роз'яснень п.18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно із п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.
Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.
Приписами ст.19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Окрім цього, посилання на право стягувача повторно подати виконавчий документ відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, також не може бути правовим обґрунтуванням повернення виконавчого документа, по суті, відмови у виконанні судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийнята державним виконавцем постанова від 29.05.2012 року про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" є протиправною, а порушене право позивача підлягає поновленню.
Щодо вимоги позивача - ОСОБА_4 про зобов'язання ВДВС Попільнянського РУЮ Житомирської області стягнути на користь позивача кошти в сумі 791,81 грн. з УПФУ в Попільнянському районі Житомирської області за виконавчим листом №2а-2177/11, виданим на підставі рішення Попільнянського районного суду, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2013 року позивачем (стягувачем) ОСОБА_4 було повторно пред'явлено для виконання виконавчий лист № 2а-2177/11 від 01.09.2011 року, виданий Попільнянським районним судом Житомирської області.
11.03.2013 року державним виконавцем ВДВС Попільнянського РУЮ Житомирської області Барсук І.В. відкрито виконавче провадження на підставі вищезазначеного виконавчого листа про зобов'язання УПФУ в Попільнянському районі здійснити нарахування та виплату соціальних виплат за період з 05.02.2011 р. по 18.06.2011 р. та надано боржнику строк для добровільного виконання до 17.03.2013 року.
Тому, в частині вимог позивача щодо зобов'язання відповідача стягнути кошти з УПФУ в Попільнянському районі Житомирської області за виконавчим листом №2а-2177/11, виданим на підставі рішення Попільнянського районного суду, слід відмовити, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги відділ ДВС Попільнянського РУЮ Житомирської області відкривши виконавче провадження розпочав вживати заходи щодо примусового виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак названу постанову слід скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "15" лютого 2013 р. скасувати, прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Постанову про повернення виконавчого документа від 29.05.2012 року скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Відділ Державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції вул.Горького,6-а,смт.Попільня,Житомирська область,13501