Головуючий у 1-й інстанції: Тарасенко М.П.
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"21" березня 2013 р. Справа № 2-а/0614/6994/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Майора Г.І.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від "12" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 12.11.2012 року визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як особі яка має статус дитини війни, - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 19.01.2011 року по 18.07.2011 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену ст. 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 19.01.2011 року по 18.07.2011 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що фінансування витрат за вказаним законом проводиться за рахунок коштів державного бюджету, в межах наданих розрахунків та виділених коштів з державного бюджету.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, проживає на території радіоактивного забруднення, а також є потерпілим від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати.
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
За змістом ст. 51 зазначеного Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі особам:
2 категорії - 30% мінімальної пенсії за віком;
3 категорії - 25% мінімальної пенсії за віком;
4 категорії - 15% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу вказані доплати виплачувалися у фіксованому розмірі, відповідно до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком та мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про соціальний захист дітей війни" мають вищу юридичну силу по відношенню до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 836 від 26.07.1996 року відповідач неправомірно виплачував доплати до пенсії та додаткову пенсію в менших розмірах, ніж це передбачено зазначеними Законами.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про соціальний захист дітей війни"
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Адже чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тому посилання в апеляційній скарзі з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин є безпідставними.
Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено пенсійні виплати, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - у межах строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від "12" листопада 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області пл. Соборна, 12 А,м. Малин,Житомирська область,11600 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області вул. Чорновола,38-Б,м. Малин,Житомирська область,11603