14 березня 2013 р. Справа № 2а-11051/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
представника позивача Іванцова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-11051/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд» (далі по тексту - ТОВ «Укрхімтрейд», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень винесених Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова, правонаступником якої є Західна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, (далі по тексту - Західна МДПІ м. Харкова, відповідач) від 18.09.2008 року № 0001652303/0, від 20.10.2008 року № 0001652303/1, від 24.12.2008 року № 0001652303/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1784744,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1256346,6 грн., а також від 18.09.2008 року № 0001662303/0, від 20.10.2008 року № 0001662303/1, від 24.12.2008 року № 0001662303/2 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1432137,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 716596,0 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року по справі № 2а-11051/12/2070 та прийняти нову, про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 946/23-304/33410600 від 05.09.2008 року планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, яким встановлено наступні порушення:
- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334), а саме завищення валових витрат на суму 7138976,0 грн., за рахунок відсутності зв'язку послуг з господарською діяльністю позивача по охороні вантажів, отриманих від ТОВ «ПКОП «Кодекс» та послуг з надання інформації щодо нерезидентів - виробників та постачальників хімічної продукції, отриманих від ТОВ «Фахівець Алчевська», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 1784744,0 грн.;
- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168), а саме завищення податкового кредиту на суму 1427825,0 грн., за рахунок неправомірного включення до його складу сум ПДВ сплачених за послуги з охорони вантажів, наданих ТОВ «ПКОП «Кодекс» в червні 2006 р. - березні 2008 р., та за послуги з надання інформації щодо нерезидентів - виробників та постачальників хімічної продукції, отриманих від ТОВ «Фахівець Алчевська», оскільки вказані послуги не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача;
- п.п. 4.1.2, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181) та п. 4.2 Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі по тексту - Наказ № 166), а саме неподання Додатку № 5 до декларацій з ПДВ за червень, липень 2006 року та березень 2008 року, внаслідок чого позивачу нараховані податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 4312,0 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з відсутності зв'язку отриманих ТОВ «Укрхімтрейд» послуг з охорони вантажу та інформаційних послуг з його фінансово-господарською діяльністю, а також відсутності належного документального підтвердження отримання послуг з охорони вантажів.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 334, до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.
Так, положеннями п.5.3. - 5.7. ст. 5 зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням послуг з охорони вантажів, законодавцем не встановлено.
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону № 334, зокрема, п.п. 11.2.1 п. 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334 передбачають як підставу неможливості включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Укрхімтрейд» відповідно до укладених з ЗАТ «Северодонецьке об'єднання «Азот» ТОВ «Східно-українська хімічна компанія», ПП «Степ» здійснював придбання у останніх хімічної продукції.
Відповідно до умов вказаних договорів поставка продукції здійснювалась на умовах FCA (в редакції ІНКОТЕРМС 2000 року) до станції Рубіжне Донецької залізниці, тобто всі ризики втрати чи пошкодження товару до цієї станції ніс постачальник, після - ТОВ «Укрхімтрейд».
В подальшому, придбана ТОВ «Укрхімтрейд» хімічна продукція відповідно до договорів поставки реалізовувалась підприємствам - замовникам. Умови таких договорів передбачали, що «при залізничній поставці Постачальник (ТОВ «Укрхімтрейд») зобов'язаний забезпечити доставку продукції в збереженні до станції призначення. При цьому право власності на продукцію, а також ризики випадкової гибелі або випадкового пошкодження продукції переходять від Постачальника на Замовника в момент доставки продукції на станцію призначення».
Враховуючи наведені умови поставки, у зв'язку з необхідністю збереження хімічної продукції під час перевезень, Розпорядженням № 25-04/6-р від 25.04.2006 року по ТОВ «Укрхімтрейд» було впроваджено охорону вантажів з продукцією позивача.
У відповідності до вищезазначеного Розпорядження ТОВ «Укрхімтрейд» (замовник) з ТОВ «ПКОП «Кодекс» (Виконавець) було укладено договори № 2846-хим від 28.04.2006 року та № 517-хим від 05.01.2007 року, предметом яких є надання виконавцем, відповідно до усних або письмових замовлень позивача, послуг з охорони вантажів при їх перевезенні від станції Рубіжне, Донецької області до станції призначення.
Умовами вказаних договорів послуг з охорони вантажів передбачалась повна матеріальна відповідальність виконавця за збереження вантажів, що прийняті під охорону (п. 5.3 договорів).
Таким чином, позивачем замовлялись послуги по охороні вантажу на ділянці шляху, коли всі ризики втрати чи пошкодження товару належали саме йому, тобто з метою уникнення можливих втрат у разі «випадкової гибелі або випадкового пошкодження продукції».
Витрати на охорону вантажів підтверджені наступними документами: договорами між позивачем та виконавцем послуг охорони та додатковими угодами до них; звітами виконавця послуг із зазначенням вартості послуг, найменування продукції, що охоронялася, номерів вагонів, маршрутів та дат відправлення; актами приймання-передачі виконаних послуг; реєстром платіжних документів про перерахування вартості охорони; додатком № 5 до акту перевірки, в якому підтверджено факт оплати позивачем витрат на охорону та виконання послуг виконавцем в сумах, які співпадають з сумами, зазначеними в реєстрі платіжних документів позивача та актах приймання-передачі послуг; податковими накладними виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону № 168 і які підтверджують право позивача на валові витрати всупереч позиції відповідача.
Також, як вбачається з акту перевірки, Статуту позивача та довідки управління статистики, основними видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами та посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, а з огляду на комплексний аналіз видів торгівлі, що здійснював позивач, діяльність з оптової торгівлі мінеральними добривами є типовою, систематичною. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток. Таким чином, діяльність з оптової торгівлі мінеральними добривами позивача є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо відсутності потреби здійснювати охорону вантажу, оскільки хімічна продукція при перевезенні залізницею була застрахована угодою № 139861 від 18.07.2005 року, та вважає такі доводи безпідставними з огляду на предмет цього договору.
Так, відповідно до угоди № 139861 від 18.07.2005 року - предметом страхування визначена цивільна відповідальність, пов'язана з ризиком завдання шкоди внаслідок перевезення небезпечного вантажу, а не майно на випадок його втрати, нестачі, відповідальність за що несе позивач перед своїм покупцем за укладеними договорами.
Також, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що відсутність у позивача комплекту перевізних документів свідчить про порушення ним п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону № 334 під час формування валових витрат по послугах з охорони вантажів, зокрема:
- актів передачі товару під охорону та про повернення його з під охорони, оскільки договорами між цими суб'єктами (пункти 1.3., 2.2.2. договорів) передбачене протилежне (охоронець не приймає вантаж на зберігання та не вступає в володіння ним, а самостійно визначає спосіб його збереження). При цьому, законодавством не передбачено складання таких документів;
- видаткових накладних із зазначенням інформації про охорону товару з урахуванням того, що ці накладні виписуються постачальником позивача ще до початку охорони товару, якому про подальшу охорону може бути нічого не відомо, оскільки він не є учасником даної господарської операції;
- квитанцій про прийняття залізницею для перевезення вантажу із зазначенням даних про «провідника» вантажу, оскільки згідно Правил оформлення перевізних документів затверджених Наказом Мінтрансу України № 664 від 21.11.2000 року відправник або вантажоодержувач має право, а не обов'язок залучити провідника, дані якого вказуються в квитанції.
Той факт, що позивач не відноситься до учасників перевезення вантажу, не може сприйматися як доказ відсутності у нього відповідальності за збереження товару під час перевезення перед своїми покупцями, як необхідної умови отримання послуг по охороні вантажу.
Так, згідно п. 130, 133 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу мають виключно відправники та одержувачі вантажів; при цьому передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Крім того, згідно п. 111, 113 Статуту залізниць України, відповідальність залізниці перед зазначеними особами є обмеженою і в декількох випадках залізниця звільняється від відповідальності.
За викладених обставин, оскільки ТОВ «Укрхімтрейд» не є уповноваженим суб'єктом на пред'явлення позовів залізниці з приводу втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, враховуючи факт переходу права власності на товар та прийняття ризиків втрати вантажу, він як постачальник за укладеними ним господарськими договорами з покупцями продукції несе зазначені ризики щодо вантажів з хімічною продукцією в процесі їх перевезення залізницею між станцією відправлення (Рубіжне) та станцією призначення.
При цьому, перевезення вантажу у супроводі провідника із зазначенням даних про "провідника" у супровідних документах на товар, встановлено пунктом 40 Статуту залізниць України: "Перевезення окремих вантажів, перелік яких затверджено Правилами, здійснюється у супроводі провідника відправника (одержувача). Перевезення інших вантажів у супроводі провідника може здійснюватися за домовленістю з залізницею."
Між тим, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "ПКОП "Кодекс", виконавець надає замовнику послуги з охорони вантажів при їх перевезенні, що не є тотожним поняттю супроводження провідником товару, оскільки характер послуг охорони та послуг супроводження не є ідентичним, а також умови охорони товару погоджуються сторонами в договорі, а не із залізницею.
Чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин законодавством не було встановлено заборони укладати договори з охорони товару за наявності правової можливості залучати провідника для супроводження товару згідно з положеннями Статуту залізниць України.
Колегія суддів зауважує, що згідно акту перевірки податковий орган не встановив будь-яких порушень формування валових витрат та доходів позивача по операціям придбання, подальшої реалізації хімічної продукції та операцій по її перевезенню.
Отже, предметом розгляду даної справи є правомірність формування валових витрат по операціям з охорони вантажу для уникнення ризику його втрати чи пошкодження на шляху між станцією відправлення (Рубіжне) та станцією призначення (визначена підприємством-замовником), а не належність позивача до учасника перевезення вантажу чи правомірність такого перевезення.
Також, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року по справі №29/63-10 задоволено позовні вимоги ТОВ "ПКОП Кодекс" про стягнення заборгованості з ТОВ "Укрхімтрейд" по господарським зобов'язанням за договорами охорони вантажів №2846-хим від 28.04.2006 року та №517-хим від 05.01.2007 року, яким встановлено виконання ТОВ "ПКОП Кодекс" зобов"язань по охороні вантажів перед ТОВ "Укрхімтрейд". Вказане рішення набрало законної сили, а тому згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства має преюдиціальний характер щодо обставин реальності надання послуг з охорони при перевезенні вантажів (т. 3 а.с. 38-74)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу та їх обґрунтування щодо безпідставного віднесення послуг з охорони вантажу до валових витрат, на яких базувалось рішення суду першої інстанції, не знаходять свого документального та правового підтвердження.
Також з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Укрхімтрейд» віднесено до валових витрат суми коштів сплачені по договору № 1906 від 01.09.2006 року ТОВ «Фахівець Алчевська» за надані інформаційні послуги з дослідження ринків збуту хімічної продукції, продуктів нафтохімії та нафтопродуктів виробництва підприємств на території Росії, країн СНГ (крім України) та Середньої Азії - Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан.
В ході проведення перевірки податковий орган дійшов до висновку, а суд першої інстанції з ним погодився, що отримані послуги не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача з причини відсутності витрат на переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів та відсутністю самих контрактів, як доказів використання (реалізації) позивачем отриманих інформаційних послуг.
Колегія суддів вважає вказані висновки необгрунтованими з огляду на наступне.
Вказаний договір був укладений позивачем з огляду на положення Розпорядження по ТОВ «Укрхімтрейд» № 1568-р від 15.08.2006 року, яким впроваджено необхідність використання вищезазначених інформаційних послуг в господарській діяльності позивача.
За змістом ст. 901 ЦК України та предмету укладеного між позивачем та виконавцем договору № 1906 від 01.09.2006 року, цей договір є договором про надання інформаційних послуг, які споживаються в процесі їх надання.
Отже, використання отриманої інформації щодо існуючих на певному сегменті ринку виробників та постачальників певної продукції відбувається в момент ознайомлення отримувача з цією інформацією та її аналізу.
Наступним етапом такого використання, тобто його наслідком, можуть бути як активні дії, направлені на придбання товару у постачальників (виробників), щодо яких отримана інформація, такі і утримання від дій з придбання цього товару. В останньому випадку у позивача не може бути в наявності документів, що підтверджують переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів, як докази використання позивачем у власній діяльності отриманої інформації. До того ж за твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, ним проводились такі переговори у телефонному режимі та електронним зв'язком, зя яких документи не складаються.
Крім того, наслідком отримання та використання позивачем інформації щодо іноземних виробників та продукції, яка ними виготовляється, не обов'язково має бути придбання цієї продукції у нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки торгівлю їх продукцією здійснюють в Україні їх Дочірні підприємства та філії, що є резидентами України.
Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що матеріали справи містять надані позивачем докази укладення та виконання договорів з ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» про придбання в останнього нітроамофоски та складних добрив, інформація щодо групи підприємств холдингу «Єврохім» була надана позивачу ТОВ «Фахівець Алчевська» згідно Звіту виконавця № 1 від 30.10.2006 року.
У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні віднесено юридичних осіб, які зареєстровані і які мають постійне місцезнаходження в Україні. Згідно ст.5 вказаного Закону, юридичні особи набувають право здійснення зовнішньоекономічної діяльності з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Згідно Статуту позивача (п.п. 1.5, 2.2) та довідки Головного управління статистики у Харківській області від 16.02.2005 р., позивач є юридичною особою, предметом його діяльності є, зокрема, зовнішньоекономічна діяльність, а всі інші основні види діяльності мають ознаку зовнішньоекономічної діяльності.
Про фактичну реалізацію намірів позивача здійснювати зовнішньоекономічну діяльність свідчать також надані позивачем довідка банку про наявність мультивалютного рахунку та Облікова картка митниці.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, наявність фактичних намірів позивача щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Не може вважатись обґрунтованим висновок відповідача щодо відсутності зв'язку з господарською діяльністю позивача його витрат на отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська» інформаційні послуги за договором № 347/2 від 03.04.2007 року, у зв'язку з відсутністю виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Хімтрейд менеджмент» про реалізацію останньому вказаних інформаційних послуг.
За пунктами 3.1.1. та 3.2. договору № 347/2 від 03.04.2007 року, умовою надання позивачем послуг визначено здійснення 100%-ї передоплати в розмірі загальної вартості договору з боку замовника, а отже позивач мав право не виконувати договір у разі його невиконання контрагентом.
Тому, відсутність виконання цього договору його сторонами, не спростовує підтвердженого цим договором наміру позивача використати отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська» інформаційні послуги у власній господарській діяльності шляхом їх подальшого продажу, що свідчить про відсутність порушення п. 5.1 Закону № 334 з боку позивача за вказаною господарською операцією.
Крім того, з аналізу предметів договору позивача з ТОВ «Фахівець Алчевська» (із додатковими угодами до нього) та договору позивача з ТОВ «Хімтрейд менеджмент» № 347/2 від 03.04.2007 року, вбачається фактична тотожність їх змісту.
Досліджуючи обсяг послуг та загальну суму вказаних договорів колегія суддів вбачає намір ТОВ «Укрхімтрейд» на отримання прибутку, оскільки виконання договору № 347/2 від 03.04.2007 року (реалізація отриманих послуг від ТОВ "Фахівець Алчевська") призвело б до отримання прибутку першим в розмірі 48009,60 грн.
Про використання отриманої у ТОВ "Фахівець Алчевська" інформації у власній господарській діяльності також свідчить приєднана до матеріалів справи копія договору постачання добрив №МFB/001/00014768 від 12.07.2010 року, укладеного між позивачем та ВАТ "Аммофос" (м. Череповець Росія), який є іноземним постачальником з числа тих, по яким отримана інформація в звіті ТОВ "Фахівець Алчевська". На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано копії товарної накладної, залізничної накладної, митної декларації, рахунка-фактури, платіжного доручення. (т. 3 а.с. 93-105).
Доказами зв'язку витрат на придбання інформаційних послуг в ТОВ «Фахівець Алчевська» з господарською діяльністю позивача є також акти приймання-передачі виконаних послуг до договору № 1906 від 01.09.2006 року, звіти виконавця до вказаного договору, які досліджувались в ході перевірки, Реєстр платіжних документів про оплату позивачем інформаційних послуг на користь ТОВ «Фахівець Алчевська», податкові накладні виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону № 168 і які підтверджують право Товариства на валові витрати всупереч позиції відповідача.
Також з матеріалів справи вбачається, що підставою визначення податкового зобов'язання з ПДВ слугував висновок податкового органу про порушення ТОВ «Укрхімтрейд» вимог п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 з огляду на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених за послуги з охорони вантажів надані ТОВ «ПКОП «Кодекс» та інформаційні послуги надані ТОВ «Фахівець Алчевська», оскільки дані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Згідно положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту".
Як вже було встановлено колегією суддів та зазначено вище, послуги з охорони вантажів та інформаційні послуги, придбані позивачем в ТОВ «ПКОП Кодекс» та ТОВ «Фахівець Алчевська» були призначені для їх використання в господарській діяльності позивача, що свідчить про відсутність порушення п.7.4.1 та п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону № 168 за даними господарськими операціями.
Правомірність дій позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ПКОП Кодекс» та ТОВ «Фахівець Алчевська» підтверджено також приєднаним до матеріалів справи висновком спеціаліста-економіста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 7607 від 01.10.2008 року, згідно якого викладені в акті перевірки від 05.09.2008 року № 946/23-304/33410600 порушення Законів №№ 334 та 168, на підставі яких відповідачем здійснені нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, документально не підтверджені.
Іншою підставою для визначення податкового зобов'язання з ПДВ було встановлення за результатами перевірки порушення позивачем п.п. 4.1.2, 4.1.4, п.4.1 ст.4 Закону № 2181 та п. 4.2 Наказу № 166, оскільки декларації з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року подані без обов'язкового додатку № 5 до них.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо невизнання документа обов'язкової звітності податковою декларацією вичерпно врегульовано п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181. Згідно абзацу 5 вказаної норми, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена їм всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Інших підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації закон не містить.
Рішення відповідача щодо невизнання декларацій з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року, не обґрунтовано жодною з визначених законом підстав.
Таким чином, самостійне нарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2006 р. в сумі 820 грн, за липень 2006 р. в сумі 305 грн., за березень 2008 р. в сумі 3187 грн. згідно п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону № 2181, а також накладення на позивача штрафу згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 того ж Закону здійснено відповідачем в порушення п.4.1.2 п.4.1. ст.4 цього закону. Відповідно безпідставним є і застосування штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факти порушення ТОВ «Укрхімтрейд» вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового та іншого законодавства, та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог помилковими.
За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд" задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-11051/12/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 18.09.2008 року за №0001652303/0, №0001662303/0, від 20.10.2008 р. за №0001652303/1, №0001662303/1, від 24.12.2008 р. за №0001652303/2, №0001662303/2.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 19.03.2013 р.