21 березня 2013 р.Справа № 2а-14125/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
представника відповідача Полежака О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. по справі № 2а-14125/12/2070
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001761720 від 10.12.2012 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001761720 від 10.12.2012 р. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємць ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.10.2004 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 28.01.2009 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 96), перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 27.10.2004 р. Позивач є платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 97).
Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питання взаємовідносин з ПП "РАІКОМ" за лютий - червень 2012 року, ТОВ "ІВІТЕК ТТК" за квітень - червень 2012 року, ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010" за січень - березень 2012 року, ТОВ "КОМ-ТЕТ" за липень, жовтень 2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 30.11.2012 р. №3360/1720/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 36-48). В акті зазначено про порушення:
- п. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з ПП "РАІКОМ" у лютому - червні 2012 року на загальну суму ПДВ 34829,00 грн., ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010" у січні - березні 2012 року на загальну суму ПДВ 26834,00 грн., ТОВ "ІВІТЕК ТТК" у квітні - червні 2012 року на загальну суму ПДВ 20640,00 грн., ТОВ "КОМ-ТЕТ" у липні, жовтні 2011 року на загальну суму ПДВ 29993,00 грн.;
- встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_2 у деклараціях з податку на додану вартість: за липень 2011 року - не є дійсними на суму 19894,00 грн. ПДВ, за жовтень 2011 року - не є дійсними на суму 10099,00 грн. ПДВ, за січень 2012 року - не є дійсними на суму 8919,00 грн. ПДВ, за лютий 2012 року - не є дійсними на суму 13715,00 грн. ПДВ, за березень 2012 року - не є дійсними на суму 12078,00 грн. ПДВ, за квітень 2012 року - не є дійсними на суму 11311,00 грн. ПДВ, за травень 2012 року - не є дійсними на суму 20809,00 грн. ПДВ, за червень 2012 року - не є дійсними на суму 14501,00 грн. ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України (т. 1 а.с. 48).
На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 10.12.2012 р. №0001761720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 168444,00 грн., з яких: за основним платежем - 112296,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56148,00 грн. (т. 1 а.с. 49).
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що угоди, укладені позивачем з ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за липень, жовтень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача договорів, укладених з ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ", які не спричиняють реального настання правових наслідків.
Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" грунтувалися на тому, що за наслідками проведених відносно ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" перевірок податковим органом встановлено не можливість підтвердження факту здійснення господарських операцій між ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" та їх контрагентами-постачальниками, в зв'язку з чим відповідач вважає правочини укладені між позивачем та ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" нікчемними.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
Як вбачається з матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "КОМ-ТЕТ"(Постачальник) 03.05.2011 р. укладено договір №0501, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладними, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у строки, вказані у цьому договорі (т. 1 а.с. 130).
Згідно з п. 3.11 Договору товар поставляється постачальником за адресою покупця.
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.
Отримані від ТОВ "КОМ-ТЕТ" товари були оприбутковані позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.
В подальшому отримані від ТОВ "КОМ-ТЕТ" товари позивачем були реалізовані згідно договорів купівлі-продажу наявних у матеріалах справи, що підтверджується письмовими договорами та документами первинного обліку складеними на їх виконання.
Крім того, позивачем з ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010 01.12.2011 р. укладено договір №1206 (т. 3 а.с. 48) згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладними, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у строки, вказані у цьому договорі.
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.
Товар транспортувався на власному автотранспортному засобі позивача - автомобіль марки "SKODA" FABIA УНІВЕРСАЛ-В, реєстраційний № НОМЕР_2.
Отримані від ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010 товари були оприбутковані позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.
В подальшому отримані від ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010 товари позивачем були реалізовані згідно договорів купівлі-продажу наявних у матеріалах справи, що підтверджується письмовими договорами та документами первинного обліку складеними на їх виконання.
Крім того, позивачем з ПП "РАІКОМ" (Постачальник) 03.01.2012 р. укладено договір №12/01 (т. 4 а.с. 212) згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладними, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у строки, вказані у цьому договорі.
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.
Товар транспортувався на власному автотранспортному засобі позивача - автомобіль марки "SKODA" FABIA УНІВЕРСАЛ-В, реєстраційний № НОМЕР_2.
Отримані від ПП "РАІКОМ" товари були оприбутковані позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.
В подальшому отримані від ПП "РАІКОМ" товари позивачем були реалізовані згідно договорів купівлі-продажу наявних у матеріалах справи, що підтверджується письмовими договорами та документами первинного обліку складеними на їх виконання.
Крім того, позивачем з ТОВ "ІВІТЕК ТТК" (Постачальник) 02.04.2012 р. укладено договір №412-01, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладними, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у строки, вказані у цьому договорі (т. 6 а.с. 46).
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.
Товар транспортувався на власному автотранспортному засобі позивача - автомобіль марки "SKODA" FABIA УНІВЕРСАЛ-В, реєстраційний № НОМЕР_2.
Отримані від ТОВ "ІВІТЕК ТТК" товари були оприбутковані позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.
В подальшому отримані від ТОВ "ІВІТЕК ТТК" товари позивачем були реалізовані згідно договорів купівлі-продажу наявних у матеріалах справи, що підтверджується письмовими договорами та документами первинного обліку складеними на їх виконання.
Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання позивачем товару за вказаними вище договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених з ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" слугували акти перевірок відносно ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" за якими податковим органом встановлено не можливість підтвердження факту здійснення господарських операцій між ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" та їх контрагентами-постачальниками, в зв'язку з чим відповідач вважає правочини укладені між позивачем та ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" нікчемними.
Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не акти податкової перевірки, на підставі яких відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.
Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.
При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за липень, жовтень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року за операціями, проведеними на підставі вищевказаних договорів, виходячи з наступного.
Відповідно до п.185.1.ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.
Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "РАІКОМ", ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ТОВ "МЕТАЛУРГ-2010", ТОВ "КОМ-ТЕТ" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .
З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. по справі № 2а-14125/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.
Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2013 р.