21 березня 2013 р.Справа № 2а-14249/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-14249/12/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 25.04.2011 року №0008561701.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року зазначений позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 25.04.2011 року №0008561701.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 15.04.2011 року було складено акт перевірки № 56/1701/НОМЕР_1, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме пп. "ж" п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6. п. 4.2. ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем доходу, який підлягає оподаткуванню на 87750,00 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2011 року № 0008561701 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 13162,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
При визначенні доходу, отриманого позивачем від продажу автомобіля, контролюючий орган виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування є вартість майна, яке відчужується, розрахована за звичайними цінами.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у відмінності ціни продажу рухомого майна від звичайних цін, що стало підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань.
Так, порядок оподаткування операції з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулювала ст. 12 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (втратив чинність з 01.01.2011), якою, за винятком п. 12.4, де йде мова про обмін, можливості визначити базу оподаткування за рівнем звичайних цін передбачено не було. Крім того, серед усіх інших передбачених Законом № 889-IV підстав для застосування звичайних цін при обчисленні доходу, згадки про продаж автомобіля немає, а оціночна вартість, визначена у пп. 11.2.3 Закону № 889-IV, застосовується лише при продажу нерухомості.
Загальний порядок оподаткування доходів від продажу рухомого майна визначено пп. "ж" п. 1.3 Закону № 889-IV, відповідно до якого до складу доходів з джерелом його походження з України належать доходи від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Згідно п. 1.2 Закону дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Отже, із зазначених вище норм випливає, що доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі біржового контракту від 28.05.2010 року № ТЗ 58/46 позивачем здійснено продаж автомобіля TOYOTA AVENSIS за ціною 50 грн.
Відповідно до п. 12.1 Закону дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою: з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року -13 % від об'єкта оподаткування, а з 2007 року -15 %.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено отримання позивачем доходу більшого, ніж визначено в біржовому контракті від 28.05.2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не доведено, що позивач отримав дохід від продажу автомобіля в сумі більшій ніж 50 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-14249/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.