06 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/8448/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-1870/8448/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобос-Трейд"
до Державної податкової інспекції у місті Сумах
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лобос-Трейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Лобос-Трейд") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003061503/4497 від 10.04.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 109512,00 грн., у тому числі за основним платежем - 109511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лобос-Трейд" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0003061503/4497 від 10.04.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 109512,00 грн., у тому числі за основним платежем - 109511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 1126 від 21 березня 2012 року, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, старшим державним податковим ревізором-інспектором Довгалем А.Л. проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складений акт №1845/15-319/34592727 від 23.03.2012 (а.с.8-13).
У відповідності до зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Сумах дійшла висновку про порушення ТОВ "Лобос-Трейд" п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 109 511, 00 грн.
На підставі висновків вказаного вище акту перевірки ДПІ у м. Сумах 10.04.2012 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003061503/4497 (а.с.14), яким ТОВ "Лобос-Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 109 512, 00 грн., з яких: 109 511,00 грн. основний платіж та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Правовою підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки ДПІ у м. Сумах про те, що господарська операція з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів між ТОВ "Лобос-Трейд" та ПП "ДК ЛТД" не спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею та є нікчемною.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ПП "ДК ЛТД", який не спричиняє реального настання правових наслідків.
Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ПП "ДК ЛТД" грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно ПП "ДК ЛТД" в якому зазначено про відсутність у ПП "ДК ЛТД" можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ПП "ДК ЛТД" договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу № 7 від 07.02.2011 (а.с.33) ТОВ "Лобос-Трейд" придбавало у ПП "ДК ЛТД" паливно-мастильні матеріали за ціною та на умовах, визначених договором.
Факт отримання та оплати придбаних нафтопродуктів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, товарно-транспортними накладними.
В подальшому паливно-мастильні матеріали позивачем були реалізовані підприємствам згідно укладених договорів купівлі-продажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного з ПП "ДК ЛТД" слугував акт перевірки ПП "ДК ЛТД"за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.
Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.
Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.
При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за спірними господарськими операціями позивач сформував на підставі належно оформлених податкових накладних.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.
Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "ДК ЛТД" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-1870/8448/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.