15 березня 2013 р.Справа № 2018/2а-1660/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2011р. по справі № 2018/2а-1660/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо нарахування та виплатити позивачу, основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"я, як особі, котра постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності згідно вимог ст. 50, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної пенсії з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2011 року задоволено позов ОСОБА_1. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2007 р. і з 22.05.2008 р. та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнодержавне пенсійне страхування".
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2011 року та прийняти нове рішення, відмовивши позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Відповідач зазначив, що основна та додаткова пенсія позивачу призначена згідно діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням, що міститься в матеріалах справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року позивачу підлягали виплаті суми основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що дорівнюють розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в залежності від зміни прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон № 796).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійсниться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Тому, правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій позивачу.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 28.01.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2004 року щодо обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010р.
Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.)
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 с. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 28.01.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28.01.2010 року підлягають залишенню без розгляду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що правовідносини по даній категорії справ розглядаються, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій органу владних повноважень, строк оскарження яких передбачений КАС України, а тому положення ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 року, яким встановлено що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, строком давності не обмежується, до даних правовідносин не застосовується.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 28.01.2010 року - підлягає скасуванню, з прийняття ухвали про залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова - задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2011 року по справі № 2018/2а-1660/11 11 - скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання незаконними дій відповідача та покладення на нього обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28.01.2010 року та прийняти в цій частині ухвалу, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2011 року по справі № 2018/2а-1660/11 11 про задоволення іншої частини позовних вимог - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.