Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2703/3505/12
18.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 9 вересня 2008 року,
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 1359 від 02.07.12,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя- Андрєєва Яна Ігорівна, довіреність № 4817/09 від 23.07.12,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя ( суддя Кукурекін К.В. ) від 02.07.12 у справі № 2а-2703/3505/12
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99008)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56,Севастополь,99008)
про зобов'язання провести перерахунок пенсії
Позивач звернувся до відповідача за позовом, в якому просив визнати противоправними дії УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя щодо видання розпорядження №168048 від 20.10.2011р., визнати розпорядження №168048 від 20.10.2011р. недійсним, зобов'язати сплатити заборгованість за період з листопада 2011року по час постановлення рішення. Вимоги позову мотивовані тим, що в серпні місяці йому була призначена пенсія за віком відповідно до його заяви, в листопаді 2011року за власною ініціативою відповідач здійснив перерахунок його пенсії на підставі розпорядження №168048 від 20 жовтня 2011року, в результаті чого розмір його пенсії був зменшений у 2 рази та склав 1 182,72 грн. Вважає дії відповідача неправомірними, та такими що порушують його права.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 02.07.12 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя задоволені.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо видання розпорядження № 168048 від 20.10.2011 року незаконними.
Визнано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 168048 від 20.10.2011 року недійсним.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя сплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість у зв'язку з відміною розпорядження № 168048 від 20.10.2011 року за період з листопада 2011 року по 02 липня 2012 року.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що судом першої інстанції не доведено неправомірності дій відповідача щодо видання розпорядження №168048 від 20.10.2011, крім того зазначає, що для проведення перерахунку пенсії у відповідності ст.4 ст.42 Закону особам, які після призначення пенсії продовжували працювати за межами України, підстав немає.
Також разом з апеляційною скаргою, заявник апеляційної скарги подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, але з матеріалів справи вбачається, що строк не є пропущеним тому ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду провадження по справі за апеляційною скаргою заявника було відкрито без попереднього вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.07.2011 ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя із заявою про призначення пенсії та з 21.07.2011 позивач був поставлений на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя у зв'язку з переїздом з Російської Федерації.
На підставі вказаної заяви протоколом №6333 від 01.08.2011 йому була призначена пенсія за віком в розмірі 3 218,85 грн. (а.с.7).
На підставі розпорядження №168048 від 20.10.2011, виданого відповідачем, розмір його пенсії з 28.02.2011 склав 1 182,72 грн. Також, відповідно до розпорядження №168048 від 20.10.2011 пенсія позивача за віком була перерахована, у зв'язку зі зміною стажу та заробітку з 01.08.2011 склала 1 892,20 грн.
Отже, вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку призначення та підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_2
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалах справи відсутні докази наявності подання позивачем заяви про перерахунок пенсії, а відповідачем не надані відомості на підставі чого було видано спірне розпорядження, яким був здійснений перерахунок та не має підтверджень того, що при призначені пенсії позивачем були надані неправдиві відомості, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 5 КАС України законодавство, відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство складається з Конституції України, кодексу адміністративного судочинства, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набула чинності 13.03.1992 року (далі - Угода) її дія поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст. 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди, відповідно до якого обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Статтею 11 цієї Угоди передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 01.12.1991 року, приймають на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія за віком позивачу була призначена відповідно до Закону РФ "Про трудові пенсії Російської Федерації" з 27.10.2006 та до 26.04.2011 позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за віком в Пенсійному фонді Російської Федерації. У зв'язку з переїздом з Російської Федерації з 21.07.2011 позивач був поставлений на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя. 27.02.2011 у позивача з'явилось право на отримання пенсії за віком відповідно до норм законодавства України.
Отже, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що пенсія позивачу вже була призначена органами Пенсійного фонду РФ за період придбаного стажу та заробітку по 05.10.2006 відповідно норм законодавства, яке діє на території РФ.
Таким чином, у даному випадку розмір пенсії позивача мав бути переглянутий на умовах і в порядку, як зазначено вище, чого відповідачем зроблено не було.
Разом з тим, як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, оскільки в ході тематичної перевірки було встановлено, що при постановці пенсійної справи на облік спеціалістом відділу з призначення пенсії було порушено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення 13.03.1992 року внаслідок чого спеціалістом з призначення пенсій пенсія позивачу була призначена помилково.
Після встановлення помилки спеціаліста пенсійна справа позивача приведена у відповідність до законодавства, а саме зроблено доплату пенсії з 28.02.2011, оскільки органами Пенсійного фонду РФ пенсія позивачу виплачена до 27.02.2011, що підтверджується копією з пенсійної справи позивача у РФ (а.с.65) та зроблено перерахунок пенсії по заяві від 21.07.2011 з урахуванням положень ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, згідно ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у випадку, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що при перерахунку пенсії позивача був врахований страховий стаж, який позивач набув після призначення пенсії. Відповідно до персоніфікованого обліку форми ОК 5 позивач з 01.02.2008 року працював у ПАТ "Бахчисарайський комбінат "Будіндустрія" . При перерахунку пенсії по заяві від 21.07.2011 був врахований стаж по 31.05.2011 включно.
При цьому при перерахунку пенсії не був взятий до перерахунку стаж, який позивач набув за період з 06.10.2006 по 28.02.2007, оскільки у цей період він працював на території РФ в ТОВ "Вебер", та зарахувати стаж та заробітну плату за період роботи в Російській Федерації після призначення пенсії немає підстав, оскільки це не передбачено Угодою про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення та відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) і /чи за яку сплачуються або сплачувалися у встановленому Законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, оскільки позивачу пенсію за віком було призначено у Російській Федерації, тому розмір його пенсії був переглянутий відповідачем за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення за документами, наявними у пенсійній справі, та згідно розпорядження відповідача №168048 від 20.10.2011 її розмір з 28.02.2011 при страховому стажі 35 років 6 місяців і 14 днів, заробітній платі обчисленої за періоди роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 і з 01.04.2002 по 05.10.2006 склав - 1181,32 грн. Також, відповідно до розпорядження №168048 від 20.10.2011 пенсія позивача за віком була перерахована, у зв'язку зі зміною стажу та заробітку з 01.08.2011 та склала 1 892,20 грн.
На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що пенсія за віком виплачується ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вважає висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог помилковими, а вимоги апеляційної скарги такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України, відповідають чинному законодавству та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Ленінського районного суду м.Севастополя від 02.07.12 з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1,4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя, - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя ( суддя Кукурекін К.В. ) від 02.07.12 у справі № 2а-2703/3505/12, -скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.І. Кобаль