Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-0108/1638/11
03.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Омельченка В. А. ,
Щепанської О.А.
розглянувши апеляційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Левченко В.П. ) від 23.02.11 у справі № 2а-0108/1638/11
за позовом ОСОБА_3 АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим (Шосе Героїв Сталінграду, 60/1,Керч,Автономна Республіка Крим,98329)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2011 позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2011 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з апеляційною скаргою заявник апеляційної скарги просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, однак з урахуванням той обставини, що строк на апеляційне оскарження фактично заявником апеляційної скарги не пропущений, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду провадження по справі за апеляційною скаргою заявника було відкрито без попереднього вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 вказаного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що судом першої інстанції безпідставно обрано такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з відповідача підвищення до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може брати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись частиною третьою статті 24, частиною десятою статті 183-2, статтями 195, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керч Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Левченко В.П. ) від 23.02.11 у справі № 2а-0108/1638/11-змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Керч Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з липня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійсненних виплат."
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.І. Кобаль
Судді В.А.Омельченко
О.А.Щепанська