05 березня 2013 р. Справа № 24192/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області та Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі за позовом Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області до Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області, Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області про стягнення коштів, -
Сокирянський районний центр зайнятості Чернівецької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області та Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області, яким просив стягнути з Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області суми виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю), які було нараховано та виплачено безробітному ОСОБА_1 у період перебування його на обліку в Сокирянському районному центрі зайнятості Чернівецької області в сумі 4087,77 грн. та ОСОБА_2 у період перебування її на обліку в сумі 3846,15 грн., всього 7933,92 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що після звільнення із займаних посад у Відділі земельних ресурсів у Сокирянському районі Чернівецької області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували на обліку в Сокирянському районному центрі зайнятості Чернівецької області та отримували грошову допомогу по безробіттю. Згодом зазначені особи були поновлені на роботі на підставі судових рішень. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Отже, відповідно до даної норми відповідач повинен повернути позивачу виплачене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в загальній сумі 7933,92 грн.
Постанову в апеляційному порядку оскаржили відповідачі, вважають її незаконною та необґрунтованою, зазначають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просять постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти зазначають однакові мотиви, а саме наступні. На час розгляду судом першої інстанції даної адміністративної справи постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області, якими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було поновлено на роботі, набрали законної сили лише в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. В решті ці постанови не набрали законної сили, оскільки були оскаржені в апеляційному порядку. Крім того, всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 несвоєчасно повідомила центр зайнятості про її поновлення на роботі, оскільки її було поновлено з дня прийняття постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області - 26.05.2009 року, а про цей факт повідомила позивача 22.09.2009 року, тому знята з обліку лише 24.09.2009 року. Отже, виплата допомоги по безробіттю повинна була б їй припинена. 26.05.2009 року, а не 24.09.2009 року. А згідно з ч. 3 ст. 36 зазначеного вище Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Також апелянти зазначають, що суд першої інстанції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України повинен був зупинити провадження у даній справі до розгляду апеляційним судом справ про поновлення на роботі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки зазначені вище постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області не набрали законної сили в частині відрахування допомоги по безробіттю.
Крім того, Головне управління Держкомзему в Чернівецькій області зазначає, що згідно з його кошторисом на 2009 рік за кодом бюджетної класифікації 2408010 «Керівництво та управління у сфері земельних ресурсів» не передбачені кошти на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Більше того, кошторис на 2010 рік не затверджено, оскільки Верховною Радою України ще не прийнято Закон України «Про державний бюджет на 2010 рік». Відповідно до Положення про головне управління Держкомзему у Чернівецькій області, головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету, а головним розпорядником бюджетних коштів є Державний комітет України із земельних ресурсів.
Також Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області зазначає, що як відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але не зміг забезпечити явку представника у зв'язку з його хворобою, про що повідомив суд терміновою телеграмою і просив відкласти розгляд справи. Апелянт вважає, що судом при винесені зазначеної постанови було грубо порушено його право як відповідача на захист.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до наказу Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області від 05.12.2008 року № 67-к ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Сокирянському районі Чернівецької області 08.12.2008 року з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
17.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся в Сокирянський районний центр зайнятості Чернівецької області за сприянням в працевлаштуванні. На підставі наказу директора Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області від 24.12.2008 року № НТ 081224 йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 4087,77 грн.
Відповідно до постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області 12.03.2009 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд допустив до негайного виконання.
В зв'язку з цим після отримання відповідної інформації наказом Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області від 21.04.2009 року № НТ 090421 відповідно до абзацу 3 пп. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, ОСОБА_1 було знято з обліку та припинено виплату допомоги по безробіттю.
Також, відповідно до наказу Відділу Держкомзему у Сокирянському районі Чернівецької області від 10.01.2009 року № 1-к ОСОБА_2 було звільнено з роботи з посади завідуючої сектором кадрового, правового та інформаційного забезпечення Відділу земельних ресурсів у Сокирянському районі з 10.01.2009 року, з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
10.03.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області за сприянням в працевлаштуванні і на підставі наказу директора Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області 17.03.2009 року № НТ 090317 їй було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26.05.2009 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд допустив до негайного виконання.
У зв'язку із цим після отримання відповідної інформації наказом директора Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області від 24.09.2009 року № НТ 090924 відповідно до абзацу 3 пп. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», ОСОБА_2 було знято з обліку та припинено виплату допомоги по безробіттю.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному.
Вказана норма є імперативною і не містить жодних винятків, коли роботодавець звільняється від виконання цього обов'язку.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянтів на ту обставину, що постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області про поновлення на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набрали законної сили лише в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу законної сили не набрали, оскільки зазначеною вище нормою передбачено, що для покладення на роботодавця обов'язку відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, необхідною та достатньою умовою є факт поновлення особи на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, а питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також утримання з цього заробітку відрахувань, передбачених законодавством, не має значення для вирішення даного спору.
Також колегія суддів не бере до уваги тверджень апелянтів про те, що ОСОБА_2 поновлено на роботі з дня прийняття судового рішення про таке поновлення, тобто 26.05.2009 року, і про даний факт свого поновлення на роботі вона повідомила позивача лише 22.09.2009 року, а тому була знята з обліку з 24.09.2009 року, тобто незаконно отримувала допомогу по безробіттю за цей період. А згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
Так, відповідно до пп. 2 п. 5.5 розділу 5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).
Відповідно до ч. 1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно і вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження роботодавцем.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Оскільки наказ про поновлення був прийнятий лише 22.09.2009 року, саме тому ОСОБА_2 звернулась в центр зайнятості для зняття з обліку у зв'язку із поновленням її на роботі, і тому наказом директора Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області від 24.09.2000 року її було знято з обліку та припинено виплату допомоги по безробіттю.
Отже, ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» своєчасно надала позивачу копію постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26.05.2009 року та наказу про її поновлення на роботі від 23.09.2009 року, які стали підставою для припинення виплати їй допомоги по безробіттю та зняття з обліку в центрі зайнятості.
Посилання Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області на відсутність у нього коштів на відшкодування позивачу спірних витрат є безпідставним, оскільки відсутність таких коштів не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання ним обов'язку, передбаченого законодавством.
Щодо тверджень Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області про те, що воно не змогло забезпечити явку представника у зв'язку з його хворобою, про що повідомило суд терміновою телеграмою і просило відкласти розгляд справи, однак суд всупереч вимогам процесуального законодавства не відклав судового розгляду, чим грубо порушив відповідача право на судовий захист, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення, поштового відправлення, Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області 02.02.2010 року отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками до неї, інформацію про процесуальні права і обов'язки, а також було повідомлене про дату, час і місце судового розгляду справи, призначеного на 23.02.2010 року.
Однак з цього дня і до початку судового розгляду справи не скористалось своїм правом на подання заперечень проти адміністративного позову у випадку його невизнання та надання доказів на обґрунтування своїх заперечень.
Апелянт не надав належних доказів того, що він не мав об'єктивної можливості забезпечити явку представника в судове засідання у зв'язку з його хворобою (не зазначив якого саме представника, не надав доказів його хвороби, не вказав чому участь у справі не міг брати інший представник тощо), а також доказів повідомлення суду про дану обставину, оскільки в матеріалах справи відсутня телеграма, на яку посилається апелянт, а долучені ним до апеляційної скарги фотокопії фіскального чеку та авансового звіту не є належними доказами своєчасного надсилання телеграми до суду.
Крім того, Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області вказало в апеляційній скарзі доводи, якими воно обґрунтовує заперечення проти позову і цим доводам була надана оцінка судом апеляційної інстанції.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області та Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі № 2а-678/10/2470 за позовом Сокирянського районного центру зайнятості Чернівецької області до Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області, Управління Держкомзему в Сокирянському районі Чернівецької області про стягнення коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 07.03.2013 року