19 березня 2013 р. № 9104/103781/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судових засідань: Баран П.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
у лютому 2012 року позивач - ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.01.2012 року № 0000110808/1813.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки з питань здійснення взаєморозрахунків з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» за серпень-вересень 2011 року, ТзОВ «Мозаік Технолоджи» та ДП «Даніа Хандел а/с» за вересень 2011 року складено висновок про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ 2796507,45 грн по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» та за вересень 2011 року суму ПДВ в розмірі 15054402,80 грн по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаік Технолоджи» та ДП «Даніа Хандел а/с», тим самим занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ за серпень та вересень 2011 року. Однак, позивач такі висновки відповідача вважає протиправними, оскільки податковий облік з ПДВ ТзОВ «ККРТ» веде відповідно до вимог чинного податкового законодавства, податкові накладні, які включені ним до реєстру податкових накладних у спірних податкових періодах, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються первинними документами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2012 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 31.01.2012 року № 0000110804/1813.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» з питань здійснення взаєморозрахунків з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» за серпень- вересень 2011 року, ТзОВ «Мозаїк Технолоджи» та ПП «Даніа Хандел а/с» за вересень 2011 року, акти перевірок контрагентів позивача, стверджує, що ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаїк Технолоджи» та ДП «Даніа Хандел А/С» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, всі операції купівлі-продажу за участі зазначених юридичних осіб не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Крім того, позивачем не було представлено до перевірки документів щодо транспортування ТМЦ. Отже, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» з питань здійснення взаєморозрахунків з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» за серпень-вересень 2011 року, ТзОВ «Мозаік Технолоджи» та ДП «Даніа Хандел а/с» за вересень 2011 року, результати якої оформлені актом № 33/08-04/33133794 від 16.01.2012 року.
Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що привело до неправомірного включення до складу податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ в розмірі 2796507,45 грн по взаєморозрахунках із ТзОВ «Пріоріті Імпорт» та за вересень 2011 року ПДВ в розмірі 15054402,80 грн по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаік Технолоджи» та ДП «Данія Хандел А/С», тим самим занижено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 2796507,45 грн та за вересень 2011 року в розмірі 15054402,80 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що контрагент позивача ТзОВ «Пріоріті Імпорт» провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У видаткових накладних ТзОВ «Пріоріті Імпорт» не вказано прізвище, ім'я, по-батькові осіб котрі відвантажили товар, наявний лише підпис. До перевірки не представлено: документів, щодо транспортування ТМЦ, зміни щодо вартості орендної плати орендованим майном по договору № 29/07/11 - 2о від 29.07.2011 року, підтвердження нарахування орендної плати по бухгалтерському обліку та платіжних документів про оплату. Щодо господарських операцій з ТзОВ «Мозаїк Технолоджи», то згідно податкової звітності у даного контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Перевіркою встановлено, що розрахунки між підприємствами проводились у вексельній формі, дата погашення векселів - 31.12.2020 року, в той час як згідно бази даних ДПС України (Інформаційні системи) по ТзОВ «Мозаїк Технолоджи» проводиться ліквідаційна процедура, а 04.10.2011 року анульовано Свідоцтво платника ПДВ за власним бажанням. Не представлено документів, які б підтверджували фактичне здійснення операції, а саме товаро-транспортні, залізничні накладні, шляхові листи, а також даних про факт зберігання товару. Щодо господарських операцій з ДП «Данія Хандел А/С», то згідно бази даних ДПС України (Інформаційні системи) не встановлено місцезнаходження даного підприємства, 15.09.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій, хоча розрахунки між позивачем та даним підприємством проводилось у вексельній формі, а дата погашення векселів 31.12.2020 року. Перевіркою встановлено, що у вересні 2011 року ДП «Данія Хандел А/С» здійснювало оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин. Про те, у виписаних податкових та видаткових накладних для позивача зазначено: гума протекторна, гелькоут, скломат, які не відповідають основному виду діяльності контрагента. Чисельність працюючих у товаристві одна особа. У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від вищезазначених контрагентів до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також у них відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 185 ПК України. Отже, укладені договори купівлі-продажу між позивачем та даними контрагентами є нікчемними.
На підставі вказаного вище акта перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення № 0000110804/1813 від 31.01.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26776365,38 грн, з яких 17850910,25 грн за основним платежем та 8925455,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що фінансово-господарські операції позивача з ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаїк Технолоджи», ДП «Даніа Хандел А/С» документально підтверджені відповідними первинними документами, а тому помилковими є висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність таких операцій, а доводи викладені в акті перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності, позивач не несе відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату ними податків чи недостовірність його відомостей. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» у серпні 2011 року в розмірі 2796507,45 грн та у вересні 2011 року у розмірі 4560889,64 грн до перевірки та для огляду позивачем представлено копії договорів № 29/07/11-2к від 29.07.2011 року та № 15/08/11-1к від 15.08.2011 року, а також копії видаткових, податкових накладних.
Як вбачається з поданих суду копій видаткових накладних прізвище, ім'я по-батькові особи, яка відвантажила товар зазначено - ОСОБА_4, його підпис засвідчено печаткою підприємства.
Позивачем надано договір № 29/07/11-2а суборенди складських приміщень від 29.07.2011 року, акт приймання-передачі від 12.08.2011 року згідно договору № 29/07/11-2а суборенди складських приміщень від 29.07.2011 року, а також договір № Р-11/09/01 підряду від 01.09.2011 року, акти виконаних робіт за вересень 2011 року та податкові накладні.
У рахунок погашення заборгованості перед ТзОВ «Пріоріті Імпорт» у вересні 2011 року передано векселі загальною вартістю 31257991,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі векселів.
Суд першої інстанції визнав зазначені докази достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій купівлі-продажу та виконання робіт з зазначеним контрагентом позивача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Як вбачається зі матеріалів справи податковий орган під час проведення перевірки прийшов до висновку, що товар позивачем у ТзОВ «Пріоріті Імпорт» у спірний період не придбавався та роботи його працівниками не виконувались. В акті перевірки міститься посилання на акт невиїзної перевірки ТзОВ «Пріоріті Імпорт», при проведенні якої досліджувались господарські взаємовідносини ТзОВ «Пріоріті Імпорт» з його контрагентами - ТзОВ «Мульті Фарм» та ТзОВ «Уніконсульт Публік», а не оцінювані у даній справі господарські операції.
Як вбачається з акта перевірки, висновок про нікчемність усіх операцій купівлі-продажу ТзОВ «Пріоріті Імпорт» зроблено під час перевірки, проведеної інспекторами ДПІ у Печерському районі м. Києва, у зв'язку з неподанням до перевірки ТзОВ «Пріоріті Імпорт» первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності.
Позивачем у даній справі представлено всі належним чином оформлені первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій.
На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суми ПДВ по операціях з ТзОВ «Мозаїк Технолоджи» у розмірі 6896692,19 грн позивачем представлено копії договору від 29.07.2011 року № 29/07/11-1к, видаткових та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у вексельній формі, операції відображені у бухгалтерському обліку.
Висновок податкового органу про порушення ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» податкового законодавства обґрунтований актом перевірки контрагента позивача -ТзОВ «Мозаїк Технолоджи», який не представив під час перевірки жодних первинних документів щодо фінансового-господарської діяльності, тому у акті було зазначено, що усі операції купівлі-продажу ТзОВ «Мозаїк-Технолоджи» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача». Проте, позивачем як податковому органу так і суду надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій та характерні для даного виду правовідносин.
Щодо посилання відповідача на відсутність у ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» товарно-транспортних накладних та шляхових листів, то позивачем зберігання переданого йому товару здійснювалось у складських приміщеннях, частина яких була передана у суборенду ТзОВ «Мозаїк-Технолоджи» (до справи долучено копію договору суборенди складських приміщень від 29.07.2011 р. № 29/07/11-1о та акт приймання-передачі від 12.08.2011 року).
Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги покликання податкового органу на те, що придбання мінеральних добрив позивачем не пов'язано з основною господарською діяльністю ТзОВ «ККРТ», оскільки, як вбачається з витягу ЄДРЮФОП у видах діяльності товариства зазначено « 51.90.0 інші види оптової торгівлі» (а.с. 308 т. 1), а згідно п. 2.2. «е» Статуту ТзОВ «ККРТ» предметом діяльності товариства є, зокрема постачальницька діяльність гербіцидів, міндобрив, насіння, комбікормів, ветпрепаратів та інших матеріально-технічних цінностей сільськогосподарського і промислового призначення (а.с. 48 т. 3).
У подальшому, придбані у ТзОВ «Пріоріті Імпорт» та ТзОВ «Мозаїк Технолоджи» міндобрива були використані у господарській діяльності позивача шляхом продажу ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (а.с. 41 т. 3).
На підтвердження підставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій придбання товару у ДП «Даніа Хандел А/С» в розмірі 3596820,97 грн позивачем представлено копію договору від 31.08.2011 року № 31/08/11-2к, копії видаткових та податкових накладних. Розрахунки проводились у вексельній формі, операції відображені у бухгалтерському обліку, що підтверджується актами приймання-передачі векселів.
У спірний період ДП «Даніа Хандел А/С» був платником ПДВ. Враховуючи зареєстровані види діяльності ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», позивач вправі був придбавати у ДП «Даніа Хандел А/С» не лише «гуму протекторну, гелькоут, скломат», як вказано у акті перевірки, але й інший товар. Порушення контрагента ДП «Даніа Хандел А/С» - ТзОВ «Мульті Фарм» не мають жодного відношення до предмету перевірки ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», тому посилання на них у акті є помилковим.
Безпідставним є також посилання відповідача на невідповідність видів економічної діяльності ДП «Даніа Хандел А/С» характеру господарських операцій з позивачем (поставка гуми протекторної, гелькоут, скломат), оскільки наявність (відсутність) у довідці ЄДРПОУ (довідці статистики) того чи іншого виду діяльності жодним чином не обмежує підприємство у праві здійснення цієї діяльності. Ані довідка статистики, ані статут підприємства не містять вичерпного переліку видів діяльності, які може здійснювати підприємство. Юридична особа, крім поодиноких винятків, які підлягають ліцензуванню, може займатися будь-якою господарською діяльністю, що не заборонена законом.
Щодо покликання апелянта на те, що договір оренди та суборенди укладений терміном більш як на рік, потребує нотаріального посвідчення, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, а як вбачається з договорів суборенди складських приміщень укладених між позивачем та ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаїк Технолоджи», ДП «Даніа Хандел А/С» № 29/07/11-2о від 29.07.2011 року, № 01/09/11-1о від 01.09.2011 року, № 29/07/11-1о від 29.07.2011 року в оренду здано частину піднавісу, який не є ні будівлею чи іншою капітальною спорудою, а тому відповідно такий договір не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації (а.с. 191-193 т. 2; 197-199 т. 2; 203-205 т. 2).
На думку суду апеляційної інстанції податковий орган безпідставно, як на підставу донарахування позивачу грошового зобов'язання, посилається на те, що контрагенти позивача ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаїк Технолоджи», ДП «Даніа Хандел А/С» не подають звітності та не сплачують ПДВ, оскільки відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПК України, відповідальність у разі вчинення порушень визначених законами з питань оподаткування та іншими законами, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, несуть платники податків. Таким чином, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Щодо покликання податкового органу на непредставлення до перевірки документів про транспортування ТМЦ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що у акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості спірних операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів у контрагентів та використання їх у власній господарській діяльності підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити та актами приймання-передачі векселів.
Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Пріоріті Імпорт», ТзОВ «Мозаік Технолоджи», ДП «Даніа Хандел А/С», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Вказана стаття Кодексу поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду).
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У судовому порядку вищевказані договори, укладені позивачем з його контрагентами, недійсними не визнавались. Згідно представлених суду копій рішень Господарського суду Львівської області (від 12.01.2012 р. у справі № 5015/7194/11, від 25.01.2012 р. у справі № 5015/7192/11, від 11.01.2012 р. у справі № 5015/7193/11, від 26.12.2011 р. у справі № 5015/7191/11,5015/7191/11, від 16.01.2012 р. у справі № 5015/7195/11) у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів, укладених ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»: з ТзОВ «Пріоріті Імпорт» (договір № 29/07/11-2к від 29.07.2011 р., договір № 15/08/11-1к); з ДП «Даніа Хандел А/С»(договір № 31/08/11-2к від 31.08.2011 р.); з ТзОВ «Мозаїк технолоджи» (договір № 31/08/11-3 від 31.08.2011 р., № 29/07/11-1 від 29.07.2011 р.) відмовлено.
Отже, господарські операції позивача з контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Відповідачем не надано доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, тощо.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
У процесі судового розгляду, з метою з'ясування усіх обставин справи судом апеляційної інстанції у державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації витребувано витяги та довідки з ЄДРЮОФОП по кожному зі спірних контрагентів позивача, з яких вбачається, що відомості про ці підприємства на момент здійснення господарських операцій з позивачем були внесені до ЄДРЮОФОП, а тому посилання апелянта на їх відсутність за місцем знаходження є безпідставним.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, пререзумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведена між позивачем та його контрагентами господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.
Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Договір реально виконувався, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року у справі № 2а-1263/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 22.03.2013 року.