28 березня 2013 року Справа № 106871/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Левицької Н.Г.,
з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 року №1989/17-0/19249/1818612839/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46090,68 грн., в тому числі за основним платежем 29331,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16758,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом 2008 року не здійснював операції, що підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, протягом перевіреного періоду 2009 року позивач не підпадав під вимоги обов'язкової реєстрації, визначена відповідачем сума податкового зобов'язання розраховано за непрямими методами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що при визначенні граничної суми, отриманої від здійснення операцій по постачанню товарів, підлягаючих оподаткуванню згідно з діючим Законом України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 03.04.1997р., в залежності від якої виникає обов'язок зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, відповідачем невірно врахована сума отриманого доходу за період, коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Жовківському районі Львівської області, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивач за 4 кв. 2008 року задекларував обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 662372 грн. З 1 кв. 2009 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування, але в цей період не зареєструвався платником ПДВ та відповідно не сплатив податок на додану вартість за відповідні періоди.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 19.12.2002 року зареєстрований розпорядженням Жовківської райдержадміністрації та взято на податковий облік 20.12.2002 року.
Працівниками ДПІ у Жовківському районі Львівської області у період 30.11.2010 року по 13.12.2010 року проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_2
За результатами перевірки 21.12.2010 року відповідачем складено акт №2296/17-0/НОМЕР_1, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пп.3.1.1. п.3.1.ст.3 пп.7.2.7, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. та п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, яке полягає у тому, що позивач у І кв.2009 року не зареєструвався платником ПДВ та відповідно не сплатив податок на додану вартість за відповідні періоди.
На підставі акту перевірки 31.12.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №1989/17-0/19249/НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62245,50 грн., в тому числі за основним платежем 41497,0 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20748,50 грн.
24.03.2011 року відповідачем, внаслідок адміністративного оскарження, виставлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 1989/17-0/19249/1818612839/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46090,68 грн., в тому числі за основним платежем 29331,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16758,99 грн.
Суд першої інстанції встановив і цього не спростовує сторона відповідача, що відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку від 24.12.2007 року, 21.12.2009 року, 20.12.2010 року, видами діяльності ОСОБА_2 є торгівля промисловими товарами, надання послуг населенню по ремонту побутових приладів.
Відповідно до звіту суб'єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, позивач за 4 кв. 2008 р. задекларував обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 662372, грн.
З 1 кв. 2009 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування та відповідно до декларацій задекларував валові доходи у таких розмірах: за І кв. 2009 року - 89580,35 грн.; за II кв. 2009 р. -73732,85 грн.; за III кв. 2009 року - 19851,18 грн.; за IV кв. 2009 року - 7488,14 грн..
У 2010 році позивач перейшов на спрощену систему оподаткування та відповідно до звіту суб'єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку задекларував обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за І- ІІ кв. 2010 року - 16832,5 грн.
Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб»єктів малого підприємництва, п.1 ст.1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн. Указом визначено, що у разі перевищення граничної межі отриманої виручки, такі підприємці мають перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платниками податку на додану вартість.
В силу вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Загальний порядок реєстрації платниками податку на додану вартість прямо передбачений ст.9 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин. Пунктом 9.3 ст.9 Закону закріплено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням. Абзацом 2 п.9.4 ст.9 Закону передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп.2.3.1 п. 2.3. ст.2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.
Слід зазначити, що у відповідності до вказаного пункту, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно з положеннями ч.4 ст. Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998 року під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб»єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок. З огляду на викладене вбачається, що позивач за ІУ кв. 2008 року задекларував обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 662372, грн., повинен був зареєструватися платником податків.
Надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форм розрахунку-передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником ПДВ на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Приватний підприємець не зареєструвалась платником ПДВ і не подав до ДПІ декларації з ПДВ в порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7. Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, підпункту "а" п.п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року зі змінами та доповненнями, що призвело до порушення норм податкового законодавства і, відповідно, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
ДПІ у Жовківському районі цілком правомірно нарахувала основну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29331 грн., та застосувала штрафну санкцію у розмірі 16758,99 грн.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та довів правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області - задовольнити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року у справі №2а-4424/11 та прийняти нову постанову.
Відмовити в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
Н.Г.Левицька
Повний текст виготовлено 29.03.2013р.