05 березня 2013 р. Справа № 508/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бріс» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, -
ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 жовтня 2011 року № 0002142302, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 127232 грн. та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 127232 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість, заявленого у червні 2011 року. При сплаті лізингових платежів, які включають в себе суму податку на додану вартість відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД має право на бюджетне відшкодування сплачених сум податку.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Луцька об'єднана державна податкова інспекція, вважає, що вона є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що транспортні засоби, придбані позивачем відповідно до договорів фінансового лізингу у травні 2011 року, обліковуються на рахунок 105 «транспортні засоби». Дані бухгалтерського обліку по рахунку 105 «Транспортні засоби» свідчать, що станом на 01.05.2011 року дебетове сальдо становить 20872684,31грн., оборот по дебету 836682,80 грн., оборот по кредиту 0,00 грн., станом на 31.05.2011 року дебетове сальдо становить 21709367,11 грн., а станом на дату перевірки - 13.09.2011 року, дебетове сальдо по даному рахунку становить 23060717,88 грн. відповідно сальдо на кінець періоду 23060717,88 грн. Отже, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до ст. 188.1 Податкового кодексу України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а тому дана вартість придбаних транспортних засобів у лізинг має бути в подальшому включена до вартості послуг по перевезенню даними транспортними засобами або при подальшій реалізації на митній території України. Таким чином позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року на суму 127232 грн., чим порушено абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
28 лютого 2013 року Головне управління Державного казначейства України у Волинській області подало клопотання про приєднання до апеляційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У липні 2011 року ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД подало до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, в якій вказало суму податку належного до відшкодування у розмірі 127232 грн.
19 вересня 2011 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція провела позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань подання декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2011 року з від'ємним значенням з ПДВ, що становить більше 100000 грн. та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 127232 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт № 7261/23-3/21749653.
В акті перевірки зазначено, що позивач порушив абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2011 року на 127232 грн., яке виникло в результаті того, що до бюджетного відшкодування червня 2011 року ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД включило придбання транспортних засобів у лізинг.
На підставі акта перевірки Луцька об'єднана державна податкова інспекція 06 жовтня 2011 року винесла податкове повідомлення-рішення № 0002142302, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127232 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.
Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 цього кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. п. 200.2-200.4 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Таким чином, оскільки сума податку на додану вартість, включена платником податку до складу податкового кредиту, впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, то вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування, необхідно встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).
Відповідно до п. п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
У зв'язку з наявністю від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року та відповідно до зазначених вимог ст. 200 Податкового кодексу України ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД подало до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування за червень 2011 року.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п. 200.11 цієї статті за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Підпунктом 78.1.8. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 гривень, здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.
Згідно з п. п. 200.12, 200.13 ст. 200 цього Кодексу орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Однак всупереч вимогам зазначених норм Луцька об'єднана державна податкова інспекція не надала органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за червень 2011 року.
Як правильно встановив суд першої інстанції, а також підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами, ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД повністю дотримано вимог зазначених вище норм Кодексу.
Отже, позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість, заявленого у червні 2011 року.
При цьому щодо правомірності формування ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД податкового кредиту у зазначених вище податкових періодах, колегія суддів зазначає наступне.
До складу податкового кредиту позивач включив у травні 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» за транспортні засоби, придбані відповідно до договорів фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ст. 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавцю, що безпосередньо пов'язані з виконання договору лізингу.
Абзацом 5 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, при сплаті лізингових платежів, які включають в себе суму податку на додану вартість, відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД має право на бюджетне відшкодування сплачених сум податку.
Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем не оспорюється.
Відповідно правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 127232 грн. є неправомірним.
Крім того, оскільки встановлено неправомірність зменшення податковим органом ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 127232 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача зазначеної суми.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2а-2885/11/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бріс» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 07.03.2013 року