26 березня 2013 року Справа № 9828/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Львівкульттовари» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Львівкульттовари» про стягнення заборгованості,
01 жовтня 2010 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Львівське ОВ ФСЗІ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з приватного підприємства «Львівкульттовари» (далі - ПП «Львівкульттовари») на його користь основний борг в сумі 3608,00 грн. та пені 126,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-8783/10/1370 позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ПП «Львівкульттовари» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач виконав всі покладені на нього законодавством обов'язки і не повинен доводити, що саме його робоче місце є основним. Стверджує, що ПП «Львівкульттовари» надало всі необхідні суду документи, які підтверджують, що інвалід працював саме у цьому підприємстві за основним місцем роботи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги Львівського ОВ ФСЗІ, суд першої інстанції виходив із того, що оформлення ПП «Львівкульттовари» трудової книжки ОСОБА_1 не доводить, що вказане підприємство є основним місцем його роботи. Крім того, суд встановив, що за період з 12.01.2009 року по 31.12.2009 року ОСОБА_1. міг працювати в ПП «Львівкульттовари» лише за сумісництвом, оскільки основним його місцем роботи було ТзОВ «Автек-Захід», на якому зберігалась трудова книжка та був здійснений запис про його роботу.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Як встановлено у ході судового розгляду, інвалід ІІ групи ОСОБА_1 за період з 07.02.2007 року по 31.12.2009 року працював на посаді кур'єра в ТзОВ «Автек-Захід» як штатний працівник з окладом згідно з штатним розкладом (а.с. 47-49).
Разом з тим, з 12.01.2009 року ОСОБА_1 прийнятий на тимчасово вивільнену посаду диспетчера з випуску автомобілів ПП «Львівкульттовари» на підставі трудового договору від 12.01.2009 року, що підтверджується наказом від 12.01.2009 року № 2 (а.с. 72).
Спір між сторонами виник стосовно правового статусу ОСОБА_1 як працівника ПП «Львівкульттовари» за основним місцем праці чи за сумісництвом.
Плановою виїзною перевіркою виконання ПП «Львівкульттовари» статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка проводилась Львівським ОВ ФСЗІ, встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік. При цьому перевіркою ТзОВ «Автек-Захід», яка проводилась в контексті перевірки ПП «Львівкульттовари», встановлено, що за 2009 рік дане товариство виконало вимоги цих статей.
Су апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що основним місце роботи ОСОБА_1 було ТзОВ «Автек-Захід», на якому він працював з 07.02.2007 року, де зберігалась його трудова книжка та був здійснений запис про роботу, а отже у ПП «Львівкульттовари» за період з 12.01.2009 року по 31.12.2009 року він міг працювати лише за сумісництвом.
Даний факт ствердив сам ОСОБА_1, допитаний судом першої інстанції у якості свідка, пояснивши при цьому, що на час укладення трудового договору 12.01.2009 року з ПП «Львівкульттовари» він працював на посаді кур'єра в ТзОВ Автек-Захід» як штатний працівник, з окладом згідно штатного розкладу, де був зроблений відповідний запис про роботу та зберігалась його трудова книжка. Про це він повідомив директора ПП «Львівкульттовари», однак той, не зважаючи на цю обставину, оформив йому нову трудову книжку.
Згідно з розрахунком заборгованості ПП «Львівкульттовари» визначено суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3608,00 грн. та нараховано пеню у розмірі 126,00 грн., а всього сума боргу становить 3734,00 грн.
Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаної адміністративно-господарської санкції та пені відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу приватного підприємства «Львівкульттовари» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-8783/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук