26 березня 2013 року Справа № 13112/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі за його позовом до Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України, Кабінету Міністрів України про визнання дій та бездіяльності неправомірними і протиправними, стягнення моральної шкоди, усунення порушеного права та інтересу, як засіб боротьби з корупцією,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнання неправомірними дії та бездіяльність Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України, Кабінету Міністрів України та стягнути моральну шкоду по 10000 грн. з кожного відповідача
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2а-7522/08/1770 у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове рішення по суті його позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. На переконання апелянта, суд не дослідив дії (бездіяльність) відповідачів у конкретному випадку на предмет відповідності норм Конституції, КПК України, Законам України «Про міліцію», «Про звернення громадян», «Про інформацію» та інших, а також не застосував приписи ст. 2 КАС України.
Вважає, що по суті його неодноразові звернення до відповідачів не розглянуті, оскільки ним було отримано формальні відписки без вирішення поставлених питань по суті і всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення не переадресовано за належністю до відповідного органу.
Представник Кабінету Міністрів України у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач 01.10.2007 року звернувся з листом до Кабінету Міністрів України, Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив у порядку досудового врегулювання відносин, пов'язаних із розслідуванням кримінальної справи №55/01-03, гарантувати йому захист його права та інтересу по даному факту щодо подальшого розслідування даної справи та передачі її до суду, а також сплатити добровільну моральну шкоду по 10000 грн. з кожного адресата.
У листі від 09.10.2007 року №13/П-4263 Міністерство внутрішніх справ України повідомило позивача про те, що у Головному слідчому управлінні Міністерства проводиться службова перевірка за його зверненням (а.с.24). 30.10.2007 року позивачу, за дорученням Міністерства внутрішніх справ України, направлено лист за №18/П-99, у якому повідомлено про проведене з вказаних питань службове розслідування.
Звертаючись з адміністративним позовом до суду позивач просить визнати неправомірними і протиправними дії та бездіяльність працівників Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного виконання своїх обов'язків при проведенні розслідування кримінальної справи № 55/01-03, а також дії та бездіяльність Кабінету Міністрів України, як контролюючого органу єдиної системи Міністерства внутрішніх справ України, за діяльністю міліції щодо зволікання з належним розслідуванням кримінальної справи № 55/01-03.
Виходячи з обставин справи та положень преамбули і ст.ст. 3, 12 Закону України «Про звернення громадян», суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються провадження у кримінальній справі № 55/01-03 або випливають з неї, то порушень приписів Закону України «Про звернення громадян» з боку відповідачів немає, оскільки такий не врегульовує спірні правовідносини.
Окрім того, відповідно до положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року № 514-V, яким на час виникнення спірних правовідносин визначалися повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, до повноважень Кабінету Міністрів України не належить контроль за органами Міністерства внутрішніх справ України під час розслідування конкретних кримінальних справ, а відтак відсутність у матеріалах справи відповіді Кабінету Міністрів України на звернення позивача від 01.10.2007 року не може бути визнана протиправною бездіяльністю.
Одночасно у зв'язку з відсутністю ознак протиправності в діях відповідачів вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Окрім того, позивачем належним чином не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Як безспірно встановлено судом, позовні вимоги ОСОБА_1 вмотивовано неналежним розслідуванням працівниками Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області факту незаконного заволодіння його автомобілем Опель «Омега» у листопаді 2002 року громадянином ОСОБА_2
Вказані обставини змусили позивача 01.10.2007 року звернувся з листом до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (а.с. 22) з вимогою гарантувати йому захист його прав у подальшому розслідуванні даної кримінальної справи та передачі її до суду, а також сплатити у добровільному порядку моральної шкоду у розмірі 10000 грн. з кожного адресата.
Листом від 09.10.2007 року №13/П-4263 Міністерство внутрішніх справ України повідомило позивача про те, що у Головному слідчому управлінні Міністерства проводиться службова перевірка за його зверненням, 30.10.2007 року позивачу було направлено лист за №18/П-99, у якому повідомлено про проведене з вказаних питань службове розслідування.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі аналізу вказаних правових норм апеляційний суд приходить до переконання, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Водночас органи дізнання та слідства під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Відтак, з урахуванням наведених приписів КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до ст.ст. 110, 234, 236 КПК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, правовідносини, що виникли при організації перевірки повідомлення ОСОБА_1 про злочини, не є управлінськими, повноваження відповідних посадових осіб щодо порядку прийняття повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані КПК України і адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена у спільному Інформаційному листі від 12.03.2011 № 334/8/13-11 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищого адміністративного суду України.
З огляду на викладене, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 157 та ч. 1 ст. 203 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, оскаржувану постанову в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного проведення розслідування кримінальної справи № 55/01-03 слід скасувати та закрити провадження у справі.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, то суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що до відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року № 514-V до повноважень вказаного відповідача не належить контроль за підрозділами Міністерства внутрішніх справ України при розслідуванні конкретних кримінальних справ.
Одночасно суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність відповіді від Кабінету Міністрів України на звернення ОСОБА_1 від 01.10.2007 року у порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» сама по собі не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з огляду на те, що вказане його звернення було одночасно адресовано ним органам, до повноважень яких відносилася перевірка викладених у ньому фактів щодо неналежного розслідування кримінальної справи № 55/01-03.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що у цій частині оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2а-7522/08/1770 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Володимирецького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України скасувати та провадження у адміністративній справі закрити.
У решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 27 березня 2013 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук