26 березня 2013 року Справа № 294/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 листопада 2009 року у справі за його позовом до старшого інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування м. Каменя-Каширського та району Орловського Сергія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати оскаржувану постанову від 20 серпня 2009 року.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 листопада 2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування ним істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що правила дорожнього руху він не порушував, а протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону. Вважає постанову від 20.08.2009 року про його притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та просить її скасувати.
У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.
Відповідач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), що підтверджується здобутими в судовому засіданні доказами та іншими матеріалами справи. Крім того, дії інспектора ДПС, як посадової особи органу ДАІ при винесенні постанови є правомірними, а отже, оскільки вина позивача у вчиненому правопорушенні повністю доведена, то в позові слід відмовити.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права і є правильними.
Судом встановлено, що постановою старшого інспектора ДПС ВДАІ старшого лейтенанта міліції Орловського С.В. серії АС № 083257 від 20 травня 2009 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, а саме за те, що він 20 серпня 2009 року о 17 год. 17 хв. в м. Камені-Каширському по вул. Ватутіна, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2102 (д/н НОМЕР_1), проїхав залізничний переїзд, не виконавши вимогу дорожнього знаку 2.2 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено», який встановлений поряд із залізничним переїздом.
Згідно з пунктом 2.2 ПДР дорожній знак «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУпАП порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АС № 009423 від 20.08.2009 року, складеного у присутності позивача та двох свідків, по суті порушення позивачем зазначено, що перед переїздом він зупинився в чому засвідчує його пасажир та з протоколом він не згідний. Від підпису даного протоколу позивач відмовився.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 також ствердив факт проїзду залізничного переїзду позивачем без зупинки.
Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 підтверджується вручення позивачу відповідачем копії протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, від отримання яких він відмовився.
Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції щодо неврахування свідчень ОСОБА_5, яка спільно проживає з позивачем, а відтак зацікавлена в результатах розгляду справи.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, а відтак судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 листопада 2009 року у справі № 2а-1514/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 27 березня 2013 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук