21 березня 2013 року Справа № 171035/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Матковської З.М.
суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2012 року про повернення позовної заяви,-
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до державного виконавця ДВС Міжгірського районного управління юстиції Цендра В.В. про визнання незаконним та скасування розрахунку по сплаті аліментів.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до державного виконавця ДВС Міжгірського районного управління юстиції Цендра В.В. про визнання незаконним та скасування розрахунку по сплаті аліментів повернуто позивачу.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми процесуального права, тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Особи які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна Міжгірському районному суду Закарпатської області.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду невірними та передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 2 ст. 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідача, які стосуються примусового виконання виконавчого листа №706/505, виданого 11.05.2012 року Міжгірським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/3 частини від доходу на утримання однієї дитини починаючи з 01.03.2012 року.
Таким чином, оскарження дії державного виконавця пов'язанні з виконанням судового рішення у цивільній справі, тому має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадовою особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушеного його право.
Враховуючи вищенаведене, суду першої інстанції необхідно вирішити питання чи даний спір належить до юрисдикції адміністративних суддів та підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2012 року у адміністративній справі №706/1643/12 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді С.М. Кузьмич
І.Я. Олендер