26 березня 2013 року Справа № 29837/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2010 року у справі за його позовом до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
19 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення АТ № 096936 від 04.05.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і прийняте нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зупинку свого автомобіля в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» він був вимушений зробити у зв'язку із завантаженням товару, увімкнувши при цьому світлову сигналізацію. Вважає постанову від 04.05.2010 року про його притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та просить її скасувати.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» Правил дорожнього руху (далі - ПДР) , що підтверджується здобутими у судовому засіданні доказами та іншими матеріалами справи. Оскільки вина позивача у вчиненому правопорушенні повністю доведена, то в позові слід відмовити.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права і є правильними.
Судом встановлено, що постановою інспектора Надвірнянського ВДАІ старшого лейтенанта міліції Струка В.В. серії АТ № 096936 від 04 травня 2010 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 04 травня 2010 року о 12 год. 40 хв. в м. Надвірна по вул. Чорновола, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21043 (д/н НОМЕР_1), порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» ПДР.
Згідно з пунктом 3.34 дорожнього знаку «Зупинку заборонено» ПДР забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль в дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», яким передбачено можливість здійснення зупинки виключно таксі, до якого автомобіль позивача не належить.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Покликання апелянта на ту обставину, що в автомобілі була увімкнена світлова сигналізація судом апеляційної інстанції до уваги не беруться з таких підстав.
Підпунктом «а» пункту 9.9 Правил дорожнього руху передбачено вимушену зупинку на дорозі, при якій повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Проте пунктом 1.10 цих Правил роз'яснено, що вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі. В даному випадку жодної перерахованої обставини позивачем не наведено.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, а відтак апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2010 року у справі № 2а-294/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук