26 березня 2013 року Справа № 30577/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 19 липня 2010 року у справі за його позовом до УДАІ ГУМВС України у Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
29 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову серії АМ № 150684 у справі про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2010 року та закрити провадження у цій справі.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 липня 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зафіксована швидкість у 103 км/год. на даній ділянці дороги була цілком дозволеною, оскільки дана автомобільна дорога була з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою і дорожніх робіт, у зв'язку з якими могло б бути обмеження швидкості, не проводилось. Вважає постанову від 10.04.2010 року про його притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та просить її скасувати.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що оскільки перевищення швидкості руху було зафіксовано приладом «Беркут», покази якого не викликають жодних сумнівів, і відповідач надав достатні докази на підтвердження законності оскаржуваної постанови від 10.04.2010 року, то в позові слід відмовити.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що постановою інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС м. Житомир старшого прапорщика міліції Добровольського В.В. серії АМ № 150684 від 10.04.2010 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 10 квітня 2010 року о 15 год. 02 хв. на 239 км автодороги Київ-Чоп при встановленій швидкості 70 км/год., керуючи автомобілем марки «Тойота» (д/н НОМЕР_1), рухався зі швидкістю 103 км/год., тобто перевищив обмеження максимальної швидкості руху на 33 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» 0802038.
Як стверджує позивач, 240 км автодороги Київ-Чоп має окремі проїзні частини, що відокремлені одна від одної розділювальної смугою.
Відповідно до п. 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою дозволяється рух із швидкістю не більше 110 км/год.
Як слідує із заяви інспектора ДПС Добровольського В.В. на автодорозі Київ-Чоп, у зв'язку з реконструкцією даної автодороги встановлено дорожні знаки, які розташовані згідно схеми проведення робіт, затвердженої начальником служби автомобільних доріг в Житомирській області та погоджено в УДАІ УМВС України в Житомирській області.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження даної обставини і суду апеляційної інстанції таких не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 10 квітня 2010 року, і які б спростовували заперечення позивача ОСОБА_1, а відтак апеляційні вимоги про скасування оскаржуваної постанови слід задовольнити.
Разом із тим, рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не належить до компетенції адміністративних судів, а тому у цій частині заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 19 липня 2010 року у справі № 2а-587/10 скасувати і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АМ № 150684 від 10.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук