26 березня 2013 року Справа № 27000/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року у справі за його позовом до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та інспектора БДПС ВДАІ м. Львова Бабляка О.С. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
01 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними дії інспектора БДПС ВДАІ м. Львова Бабляка О.С. щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 20.10.2009 року та винесення постанови № ВС 0602502 та скасувати згадану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прилад «Візир», яким була проведена зйомка його автомобіля, не є автоматичним засобом фото- і відео фіксації, а отже не може вважатись достовірним і належним доказом. Крім того, зазначає, що ним здійснено зупинку через аварійну ситуацію, яка склалася з його автомобілем. При цьому аварійна світлова сигналізація була увімкнена. Вважає, що судом першої інстанції порушено ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень і покладає обов'язок доказування на сторону відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачем не доведено факту вимушеної зупинки його автомобіля в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена», то в позові слід відмовити.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Судом встановлено, що постановою інспектора БДПС ВДАІ м. Львова Бабляка О.С. серії ВС № 060202 від 20.10.2009 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 20 жовтня 2009 року о 10 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «Сеат» (д/н НОМЕР_1), не виконав вимогу дорожнього знаку «Зупинка заборонена». Дане порушення зафіксовано приладом «Візир» 0810742.
У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано, що скоєне адміністративне правопорушення фіксувалося приладом «Візир».
Однак, доказів про те, що вказаний прилад відноситься до спеціальних технічних засобів, які працюють в автоматичному режимі, в оспорюваній постанові не міститься та відповідачем у ході розгляду справи не надані.
Разом з тим, пунктом 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 року № 111, заборонено застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні докази відповідності цим вимогам приладу, яким фіксувалось правопорушення.
Крім того, підпунктом «а» пункту 9.9 Правил дорожнього руху передбачено вимушену зупинку на дорозі, при якій повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Як стверджує позивач, аварійна світлова сигналізація була увімкнена.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 20 жовтня 2010 року, і які спростовували б заперечення позивача ОСОБА_1
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не належить до компетенції адміністративних судів, а тому у цій частині заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року у справі № 2а-3113/10 скасувати і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ВС № 060202 від 20 жовтня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук