26 березня 2013 року Справа № 2731/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс ЛТД» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними рішень,
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс ЛТД» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ):
№ 0000962321/0 від 06.05.2009 року, № 0000962321/1/19338693 від 09.06.2009 року, № 0000962321/2 від 23.06.2009 року, № 0000962321/3 від 11.08.2009 року № 0000962321/4 від 19.10.2009 року про визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 154115,05 грн., з яких 116730,77 грн. основного платежу та 37384,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0000972321/0 від 06.05.2009 року, № 0000972321/1/19338693 від 09.06.2009 року, № 0000972321/2 від 23.06.2009 року, № 0000972321/3 від 11.08.2009 року, № 0000972321/4 від 19.10.2009 року про визначення зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 140077,24 грн., з яких 93384,83 грн. основного платежу та 46692,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0000462321/0/19338693 від 27.02.2009 року, № 0000462321/1/19338693 від 06.05.2009 року, № 0000462321/2 від 24.06.2009 року, № 0000462321/3 від 05.08.2009 року, № 0000462321/4 від 08.10.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 349046,16 грн., з яких 232697,44 грн. основного платежу та 116348,72 грн. штрафних санкцій;
№ 0000472321/0/19338693 від 27.02.2009 року, № 0000472321/1/19338693 від 06.05.2009 року, № 0000472321/2 від 24.06.2009 року, № 0000472321/3 від 05.08.2009 року, № 0000472321/4 від 08.10.2009 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 126925,87 грн., з яких 84617,25 грн. основного платежу та 42308,62 грн. штрафних санкцій,
а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000893311 від 29.02.2009 року на суму 10417,44 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позов ТОВ було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постановою господарського суду Одеської області № 2/239-06-8232 від 29.08.2006 року ТОВ «Будівельний світ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Лісеєва К.Ю. Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 17.10.2006 року №2/239-06-8232 було припинено юридичну особу ТОВ «Будівельний світ» та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 26.10.2006 року за № 1556117000201148.
Позивачем до перевірки було представлено документи що свідчать про закриття кредиторської заборгованості перед ТОВ «Будівельний світ» шляхом підписання договору про відступлення права вимоги від 11.10.2006р між ТОВ «Будівельний світ» (первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_2 та ПП «Фінкомінвест» (новий кредитор) в особі директора ОСОБА_3
Однак із врахуванням приписів п. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом» договір між ТОВ «Будівельний світ» (первісний кредитор) та ПП «Фінкомінвест» (новий кредитор) про передачу права вимоги по зобов'язаннях ТОВ «Датекс ЛТД» перед ТОВ «Будівельний світ» був підписаний посадовою особою повноваження якої припинені, то такий договір є недійсним (нікчемним) оскільки підпадає під визначення ч. 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 228 ЦК України.
Відтак кредиторська заборгованість в сумі 507703,50 грн. ТОВ перед ТОВ «Будівельний світ» на дату припинення державної реєстрації останнього є такою, що не була погашена, та підлягає включенню до складу валових доходів ТОВ у IV кварталі 2006 року з огляду на приписи пп. 4.1.6. п.4.1. ст. 4; пп. 11.2.1. п. 11.2. та пп. 11.3.1. п.11.3. ст. 11; п.12.1.5, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».
Окрім того, відповідно до договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 040706 від 07.04.2006 року ТОВ «Будівельний світ» виконано підрядні роботи та придбано матеріали на суму 677 703,50 грн. За отримані роботи та товари позивачем перераховано грошові кошти в сумі 170 000,00 грн., а саме 08.09.2006 року 100 000,00 грн. та 04.10.2006 року 70 000,00 грн.
Отже, у порушення п.5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 пп. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем зайво віднесено до складу валових витрат вартість придбаних робіт та товарів у ІV кварталі 2006 року на суму 423086,25 грн.
Одночасно виходячи із приписів пп. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ зобов'язане зменшити суму податкового кредиту з ПДВ в частині витрат на придбання робіт від ТОВ «Будівельний світ», що не включаються до складу валових витрат відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже ним було завищено суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 84 617,25 грн. за жовтень 2006 року.
Окрім того, перевіркою встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 5208,72 грн., чим порушено п. 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (далі - Положення).
Додатково апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що перевіркою ТОВ встановлено його взаємовідносини з ТОВ «Профліга» і на підставі договору від 03.07.2006 року № 070301. У березні-жовтні 2008 року позивачем отримано роботи (послуги) від контрагента ТОВ «Профліга» на суму 560 307,72 грн., в т.ч. ПДВ 93 384,62 грн. та отримано акти здачі-прийняття робіт. У ІІ-IV кварталах 2008 року ТОВ до складу валових витрат включено витрати по вказаних актах в сумі 466 923,10 грн.
У ДПІ у Франківському районі м. Львова, де на обліку перебуває ТОВ «Профліга», дане підприємство не звітується з березня 2008 року, не представляє документів фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової перевірки, внаслідок чого подано позов в Господарський суд Львівської області про зобов'язання до вчинення дій. СВПМ ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа №141-23252, порушена за фактом розкрадання державних коштів службовими особами ТОВ «Профліга» за ч.5 сг.191 КК України та ч.2 ст.205. ч.3 ст.209 КК України.
У ході проведення дослідженням фінансово-господарської діяльності ТОВ «Профліга» апелянт прийшов до висновку про відсутність у вказаного підприємства основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для фактичного здійснення господарської діяльності, та не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
Відтак, на думку апелянта, є підстави вважати, що укладена між ТОВ «Профліга» та позивачем угода є такою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме направлена на ухилення від сплати податків, оскільки ТОВ «Профліга» виписувало та видавало накладні ТОВ в березні-жовтні 2008 року і при цьому не звітувало до ДПІ у Франківському районі м. Львова по податку на прибуток підприємства, тобто вчиняло умисні дії, направлені на ухилення від сплати податків.
Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ було проведено виїзну планову та виїзну позапланову перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року та з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за березень-жовтень 2008 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Профліга».
За результатами перевірок складено акти за №157/23-0/19338693 від 10.02.2009 року та №761/23-209/19338693 від 21.04.2009 року, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до акту перевірки №761/23-209/19338693 від 21.04.2009 року (с.6), між позивачем (Замовник) та ТОВ «Профліга» (Виконавець) укладено договори на виконання робіт № 060106 від 01.06.2006 року та № 070301 від 03.07.2006 року.
Предметом договору № 060106 від 01.06.2006 року було виконання робіт по створенню проектно-кошторисної документації, будівництву, реконструкції та ремонту комп'ютерних мереж, мереж електроживлення, заземлення, електрозв'язку, конструкцій внутрішніх та зовнішніх інженерних систем.
Предметом договору № 070301 від 03.07.2006 року було виконання робіт з інформаційного наповнення, актуалізації баз даних в електронному вигляді, адміністрування серверного обладнання, інші роботи, пов'язані з розробкою, удосконаленням, оптимізацією роботи програмного забезпечення та баз даних.
Крім того, 01.04.2007 року між цими ж сторонами було укладено договір будівельного підряду № 070401.
Виконання вказаних договорів частково припало на період, що охоплювався позаплановою перевіркою: березень-жовтень 2008 року.
Факт виконання робіт ТОВ «Профліга» підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт та відповідними податковими накладними. Усі первинні документи містять реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і у податкового органу зауваження щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів та наявності у них всіх необхідних реквізитів відсутні.
Окрім того, суду було надано відповідні договори із безпосередніми замовниками, для яких виконувались роботи із залученням ТОВ «Профліга», а саме договір на виконання проектно-пошукових робіт № 9662 від 29.09.2006 року та додаткові угоди до нього, укладеного ТОВ із ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»; додаткова угода від 01.11.2007 року, укладена ТОВ із ТОВ «Неонет»; договір № 042008-02/108 від 11.04.2008 року та № 072008-03 від 16.07.2008 року, укладений ТОВ (Виконавець) із ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».
Факти приймання результатів договорів безпосередніми замовниками (ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «Неонет») підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт і відповідачем не заперечується реальність зазначених господарських операцій.
Тому, отримавши від ТОВ «Профліга» податкові накладні, позивач правомірно включив їх до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у відповідних звітних періодах, та відобразив зазначені суми в деклараціях з ПДВ.
На підставі аналізу положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд прийшов до переконання, що формування валових витрат ТОВ у відповідних податкових періодах повністю відповідає вимогам закону та підтверджується матеріалами справи, а отже неправомірним є висновок податкового органу про завищення ТОВ у 2008 р. валових витрат на загальну суму 466923,10 грн. та заниження суми податку на прибуток у 2008 р. в розмірі 116730,77 грн.
Крім того, з акту перевірки №761/23-209/19338693 від 21.04.2009 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Датекс ЛТД» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга» видно, що податковий орган, донараховуючи суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки перевірка правильності нарахування вказаного податку не охоплювалась позаплановою перевіркою.
Одночасно суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок недотримання порядку списання безнадійної заборгованості та отримання безповоротної фінансової допомоги від ТОВ «Будівельний світ» не відповідає вимогам закону.
Такий висновок було обґрунтовано тим, що між ТОВ «Будівельний світ» (первісний кредитор) та ПП «Фінкомінвест» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором по зобов'язанню щодо погашення боргу в сумі 507703,50 грн., що виплаває із заборгованості по договору № 040706 від 07.04.2006 р. між первісним кредитором та ТОВ (надалі боржник) в обсягах та на умовах, встановлених між первісним кредитором та боржником.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Будівельний світ» направило позивачу повідомлення про відступлення права вимоги, із зазначенням відомостей про нового кредитора та представило копії документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора.
Договір про відступлення права вимоги було укладено 11.08.2006 року. Повідомлення про відступлення права вимоги датовано 11.08.2009 р. Лист, яким направлено копії документів, що підтверджують право вимоги датовано 12.08.2009 р., що відповідає умовам договору.
У судове засідання було представлено оригінал договору від 11.08.2009 року, а копія договору та повідомлення про відступлення права вимоги від 11.08.2009 року надавалась податковому органу протягом усієї процедури оскарження.
Відтак не відповідає фактичним обставинам справи висновок відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги вже після припинення повноважень органу управління (директора) ТОВ «Будівельний світ», а відповідно і його нікчемність, що спростовує недотримання ТОВ порядку списання безнадійної заборгованості.
Крім того, судом першої інстанції було враховано те, що позивач після отримання повідомлення про відступлення права вимоги та представлення документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора, погасив заборгованість в сумі 507703,50 грн. новому кредитору ПП «Фінкомінвест».
Одночасно суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що не відповідає чинному законодавству і винесення податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001953311 від 15.05.2009 року (№ 0000893311 від 29.02.2009 року), оскільки перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства відбулось внаслідок відсутності підпису працівника підприємства у видатковому касовому ордері за 03.08.2007 року і мало разовий характер. Вказане свідчить про невірне визначення податковим органом характеру порушення та розміру перевищеного ліміту залишку готівки в касі підприємства ( фактично мало місце перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 236,76 грн. а не в сумі 5208,72 грн.)
При цьому штрафні санкції за порушення п. 2.7, 2.8, 3.5, 3.8 Положення застосовується на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» і є адміністративно-господарським штрафом. Оскільки перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства було допущено позивачем 31.07.2007 року, то застосування штрафних санкцій первинним рішенням відповідача № 0000893311 від 29.02.2009 року було здійснено з порушенням строку, передбаченого у статті 250 ГК України.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом, ДПІ було проведено виїзну планову та виїзну позапланову перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року та з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за березень-жовтень 2008 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Профліга».
За результатами перевірок складено акти за №157/23-0/19338693 від 10.02.2009 року та №761/23-209/19338693 від 21.04.2009 року, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено контролюючим органом, між позивачем та ТОВ «Профліга» укладено договори на виконання робіт № 060106 від 01.06.2006 року та № 070301 від 03.07.2006 року.
Предметом договору № 060106 від 01.06.2006 року було виконання робіт по створенню проектно-кошторисної документації, будівництву, реконструкції та ремонту комп'ютерних мереж, мереж електроживлення, заземлення, електрозв'язку, конструкцій внутрішніх та зовнішніх інженерних систем.
Предметом договору № 070301 від 03.07.2006 року було виконання робіт з інформаційного наповнення, актуалізації баз даних в електронному вигляді, адміністрування серверного обладнання, інші роботи, пов'язані з розробкою, удосконаленням, оптимізацією роботи програмного забезпечення та баз даних.
Крім того, 01.04.2007 року між цими ж сторонами було укладено договір будівельного підряду № 070401.
На підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Профліга» на підставі зазначених договорів позивачем було надано акти виконаних робіт та відповідні податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідачем жодних зауваження до правильності оформлення первинних бухгалтерських документів щодо вказаних господарських операцій ТОВ не висловлено.
Окрім того, суду було надано позивачем договори із безпосередніми замовниками, для яких виконувались роботи із залученням ТОВ «Профліга», а саме договір на виконання проектно-пошукових робіт № 9662 від 29.09.2006 року та додаткові угоди до нього, укладеного ТОВ із ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»; додаткова угода від 01.11.2007 року, укладена ТОВ із ТОВ «Неонет»; договір № 042008-02/108 від 11.04.2008 року та № 072008-03 від 16.07.2008 року, укладений ТОВ із ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».
Факти приймання відповідних робіт (послуг) безпосередніми замовниками ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «Неонет» підтверджуються наданими актами виконаних робіт і ДПІ не висловлено заперечень щодо реальності цих господарських операцій.
Відтак суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що формування валових витрат ТОВ у відповідних податкових періодах відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджується матеріалами справи, а отже неправомірним є висновок податкового органу про завищення ТОВ у 2008 р. валових витрат на загальну суму 466923,10 грн. та заниження суми податку на прибуток у 2008 р. в розмірі 116730,77 грн.
При цьому, на переконання апеляційного суду, висновки контролюючого органу про те, що укладені між ТОВ «Профліга» та позивачем угоди є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства і направлені на ухилення від сплати податків, що були ним зроблені на підставі дослідженням фінансово-господарської діяльності ТОВ «Профліга», не підтверджені належними доказами, побудовані на припущеннях і не спростовують відповідні висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, донараховуючи ТОВ суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у акті перевірки №761/23-209/19338693 від 21.04.2009 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Датекс ЛТД» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга», вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки перевірка правильності нарахування вказаного податку не охоплювалась позаплановою перевіркою.
Даючи оцінку постанові суду першої інстанції у частині неправомірності висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок недотримання порядку списання безнадійної заборгованості та отримання безповоротної фінансової допомоги від ТОВ «Будівельний світ», апеляційний суд вважає їх правильними з огляду на таке.
Відповідно до акту перевірки №157/23-0/19338693 від 10.02.2009 року на кінець жовтня 2006 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 507703,50 грн. перед ТОВ «Будівельний світ» за виконані будівельно-монтажні роботи зі створення систем заземлення на підставі договору № 040706 від 07.04.2006 року.
Між ТОВ «Будівельний світ» (первісний кредитор) та ПП «Фінкомінвест» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 11.08.2006 року. Повідомлення про відступлення права вимоги датовано 11.08.2009 р. Лист, яким направлено копії документів, що підтверджують право вимоги, датовано 12.08.2009 р., що відповідає умовам договору.
У судове засідання ТОВ було представлено оригінал зазначеного договору від 11.08.2009 року.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ «Будівельний світ» та ПП «Фінкомінвест» 11.10.2006 року, а не 11.08.2006 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вони не підкріплені відповідними доказами. Тому слід одночасно погодитися із тим, що не відповідає фактичним обставинам справи і твердження відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги вже після припинення повноважень органу управління (директора) ТОВ «Будівельний світ», а відповідно, і його нікчемність.
Додатково суд апеляційної інстанції враховує факт погашення ТОВ після отримання повідомлення про відступлення права вимоги та представлення документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора, заборгованість в сумі 507703,50 грн. новому кредитору ПП «Фінкомінвест», що не заперечується відповідачем,
Відтак, на думку апеляційного суду, висновки контролюючого органу про отримання позивачем від ТОВ «Будівельний світ» безповоротної фінансової допомоги не відповідають фактичним обставинам справи, як і висновок про необхідність включення до складу валових доходів ТОВ у IV кварталі 2006 року кредиторської заборгованості перед ТОВ «Будівельний світ» в сумі 507703,50 грн. та необхідність виключення зі складу валових витрат у IV кварталі 2006 року суми валових витрат (без ПДВ) 423086,25 грн. та виключення з суми податкового кредиту суми ПДВ 84617,25 грн.
Одночасно апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001953311 від 15.05.2009 року (№ 0000893311 від 29.02.2009 року) з огляду на таке.
Як безспірно встановлено судом, контролюючим органом було встановлено допущення ТОВ перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства (170 грн./день) внаслідок відсутності підпису працівника підприємства у видатковому касовому ордері за 03.08.2007 року (отримання заробітної плати за липень 2007 р.).
На переконання суду апеляційної інстанції, перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства у даному випадку мало разовий характер, що вірно враховано судом першої інстанції з урахуванням приписів п. 7.24 Положення. Отже фактично мало місце перевищення доведеного ліміту залишку готівки в касі підприємства лише в сумі 236,76 грн.
Разом із тим, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що штрафні санкції за порушення п. 2.7, 2.8, 3.5, 3.8 Положення, які застосовується на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарськими і були накладені рішенням ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000893311 лише 29.02.2009 року, тобто із порушенням строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, а отже таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року № 2а-6653/09/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 28 березня 2013 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
А.І.Рибачук