27 березня 2013 року Справа № 59406/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення заборгованості,-
встановив :
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати відповідача провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 р.
Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 р., в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України за 2011 р.» та виплаченої суми.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Зокрема в обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення проведена згідно вимог ст. ст. 48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, зокрема, встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Апелянт також зазначає, що виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Прийняття Законів належить до повноважень ВР України. Звертає увагу на те, що відповідач не є розпорядником державного бюджету та просить скасувати оскаржувану постанову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та якому встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до листа відповідача, позивач за 2011 р. допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримав у розмірі 120 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як особи, що постраждала, внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.
Суд звертає увагу, що згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Однак, зміни внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не обмежувалась.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до Рішення Конституційного Суду України діє редакція Закону, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак, як підтверджено матеріалами справи, всупереч вимог даної статті відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі встановленому постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562, у сумі 120 гривень, яка істотно зменшує розмір даної допомоги.
Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення відповідач діяв всупереч спеціального законодавства.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-796111 за позовом ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді : М.А. Пліш
Н.М. Судова-Хомюк