07 березня 2013 року Справа № 32160/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Большакової О.О.,
Глушка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -
Позивач 25 березня 2011 року звернувся в суд із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої додаткової пенсії у відповідності до ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% мінімальної пенсії з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року та нараховувати і виплачувати додаткову пенсію в розмірі 25% прожиткового мінімуму в розмірі - з 01.04.2011 року - по 191 грн., з 01.10.2011 року - по 196 грн., з 01.12.2011 року - 200 грн., і надалі щомісячно із врахуванням розміру прожиткового мінімуму.
Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року, яка прийнята в скороченому провадженні, позов задоволено. Визнано дії управління неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області провести перерахунок і виплату призначеної додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з 01 січня 2011 року, нараховувати та виплачувати додаткову пенсію щомісячно до виникнення обставин, з якими Закон пов»язує зміну чи припинення наведених правовідносин. Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача. Постанова підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку та просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах наданої компетенції та у відповідності до вимог законодавства, зокрема чинних постанов Кабінету Міністрів України. Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цим Законом та не може застосовуватись при призначенні пенсії передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії що підтверджується відповідним посвідченням 3-ї категорії серії А № 082972 виданого 18 червня 1997 року Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.
А відтак має право на отримання додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008, визнано неконституційними зазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, визначених ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому при визначенні розміру оспорюваних виплат слід застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанов Кабінету Міністрів України, на що посилається апелянт.
Із змісту статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом і не може застосовуватись для визначення, зокрема, розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч.1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.
Керуючись ст. 183-2, 195, 196, ч.1 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області - задовольнити частково, а постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року в частині її допущення до негайного виконання змінити.
На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
У іншій частині постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року залишити без мін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді І.В. Глушко
О.О. Большакова