26 березня 2013 р. № 763/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської областії на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської областії від 06.04.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської областії про стягнення виплат "дитині війни", -
встановив:
18.03.2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час ухвалення судом рішення по даній справі і виплачувати надалі.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської областії від 21.03.2011р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської областії про стягнення виплат "дитині війни" в частині зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.09.2010 року включно залишено без розгляду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської областії від 06.04.2011р. позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 18 вересня 2010 року по 06 квітня 2011 року включно, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.
Встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення до пенсії.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської областії залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської областії від 06.04.2011 року у справі № 2а-1583/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Святецький В.В.
Судді: Довгополов О.М.
Коваль Р.Й.