Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
28 березня 2013 року справа №812/177/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 812/177/13-а за позовом Приватного підприємства «Хімпостачальник» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0001452201,-
08 січня 2013 року Приватне підприємство «Хімпостачальник» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0001452201.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Хімпостачальник» задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 03.10.2012 № 0001452201 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Хімпостачальник» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 294,00 грн.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 13.08.2012 по 10.09.2012 посадовими особами ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Хімпостачальник» (далі - ПП «Хімпостачальник») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.09.2012 № 981/22-13395997, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено зокрема порушення ПП «Хімпостачальник»: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за друге півріччя 2009 року - півріччя 2012 року всього в сумі 285 325,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року - 22 965,00 грн., лютий 2011 року - 33 550,00 грн., березень 2011 року - 90 791,00 грн., квітень 2011 року - 74 507,00 грн., травень 2011 року -2 400,00 грн., червень 2011 року - 1 200,00 грн., серпень 2011 року - 57 513,00 грн., вересень 2011 року - 1 200,00 грн., жовтень 2011 року - 1 200,00 грн.
Вищевказаний акт підписано директором ПП «Хімпостачальник» із запереченнями.
На підставі акту перевірки від 17.09.2012 № 981/22-13395997 ДПІ в М.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0001452201 від 03.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на суму 306 045,50 коп., з яких: 285 325,00 грн. - основний платіж, 20 720,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Алчевськ Алєко», ТОВ «Ідея-2004», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Домєн», ТОВ «ЛАНА-ТОРГ», ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «Спецмегасервіс», ТОВ «Авіноінвест», ТОВ «ТД «Проминвестгрупп», ПП «ТКФ «Юпітер», СПД ОСОБА_2
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.10.2010 між ТОВ «Алчевськ Алєко» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 115, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити карбамід марки «Б» на умовах, визначених даним договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частино. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.
13.10.2010 між ТОВ «Лана-Торг» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір поставки № 146, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поліетилентерефталат на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної.
01.12.2010 між ПП «Ардея-Тех» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 144, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити капролактам кристалічний на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом трьох робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.
22.12.2010 між ПП «Ардея-Тех» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № НО-0000031, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити капролактам кристалічний на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.
24.02.2011 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 76, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти тару, що була у використанні на умовах, визначених цим договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частиною.
Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, яка надається Постачальнику у письмовій формі (лист, факсимільне повідомлення). З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної.
15.02.2011 між ТОВ «Домєн» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 03/02, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти хімічну продукцію на умовах, визначених цим договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частиною. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 5 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.
Виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, товарно-транспортних накладних.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем в якості підтвердження використання у виробничій діяльності придбаного за вищевказаними договорами товару надано акти використання сировини на виготовлення продукції, підсумкові вимоги на отримання сировини для виготовлення продукції, підсумкові накладні на використання готової продукції.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011), податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Закон № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.
Тобто, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.
Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від контрагентів податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується доводів відповідача стосовно того, що господарські операції між ПП «Хімпостачальник», а його контрагентами не носять реального характеру, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків, проте в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення (вироки, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).
Щодо посилання апелянта на зустрічні акти перевірки контрагентів, то чинним законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, як і не передбачена відповідальність в подальшому за можливі порушення контрагентів, що також підтверджується пп. 14.1.139 Податкового кодексу України яким визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Алчевськ Алєко», ТОВ «Ідея-2004», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Домєн», ТОВ «ЛАНА-ТОРГ», ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «Спецмегасервіс», ТОВ «Авіноінвест», ТОВ «ТД «Проминвестгрупп», ПП «ТКФ «Юпітер», СПД ОСОБА_2 правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позиція відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій не підкріплена жодними належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту вказаних приписів, при розгляді спору щодо правомірності дій та рішень податкових органів та їх посадових осіб при донарахуванні податкових зобов'язань презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а потому підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 812/177/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Л.В. Ястребова
Д.В. Ляшенко
С.Ю. Чумак