26 березня 2013 року Справа № 901/539/13-г
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Балюкової К.Г.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Жаков Артур Станіславович, довіреність №116 від 27.02.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані";
відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3 від 25.03.13, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
відповідач: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 30.11.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 08 лютого 2013 року у справі №901/539/13-г
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" (вул. Проїздна, 10, Азовське, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96178)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
про вжиття запобіжних заходів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про вжиття запобіжних заходів відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у вигляді накладення арешту на належне майно, а також грошові кошти, що знаходяться на його рахунку в установах банків: рахунок НОМЕР_2, публічного акціонерного товариства „Приватбанк" (картка 4405885812684931) МФО 305299; рахунок 26001060752955, Крим РУ Пат КБ "Приватбанк" МФО 384436.
Заяву товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" обґрунтовує наявністю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед заявником заборгованості по дилерському договору №3 від 01 січня 2010 року. Так, після спрямування претензії заявником про сплату боргу по вищенаведеному договору підприємець оплатив частину заборгованості. Однак, в подальшому ОСОБА_4 спрямував на адресу заявника письмову відмову в задоволенні претензії. Отже, враховуючи значний розмір заборгованості - 111 345,35грн., а також необхідність її стягнення у судовому порядку, заявник вважає, що його права порушені і існує реальна загроза, що невжиття запобіжних заходів зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року у справі №901/539/13-г (суддя Толпиго В.І.) у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" про вжиття запобіжних заходів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим, товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою вжити запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на приналежне майно відповідача, а також грошові кошти, що знаходяться в установах банків.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 26 березня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Гонтаря В.І. у складі колегії його було замінено на суддю Балюкову К.Г.
У судовому засіданні, призначеному на 26 березня 2013 року, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представник відповідача та відповідач з зазначеними доводами не погодились та заперечували проти їх задоволення.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав її для задоволення виходячи з наступного.
Відповідно статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.
За змістом вказаної статті, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Відповідно пункту 4 частини першої статті 43-3 Господарського процесуального кодексу України заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, заявник просив суд першої інстанції накласти арешт на приналежне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4. майно, а також грошові кошти, що знаходяться на його рахунку в установах банку.
Стаття 43-2 встановлює види запобіжних заходів, які включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Перелік запобіжних заходів, які може застосовувати суд, є вичерпним і розширенню не підлягає.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20 квітня 2007 року №01-8/251, згідно з якого у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною 3 статті 43-3;
- імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
В пункті 15 постанови пленуму „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року №12 зазначено, що у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суду має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 Господарського процесуального кодексу України.
З тексу заяви про вжиття запобіжних заходів вбачається, що порушення прав заявника полягає у несплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 111 345,35 грн. заборгованості. При цьому заявником обраний вид запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Законодавець допускає можливість накладення арешту на будь-яке майно, зокрема й те, яке не пов'язане із тим порушенням права або загрозою порушення, про яке зазначається в заяві. Тобто законодавець не обмежує кола речей, на які може бути накладено арешт. Проте, заявником не визначено, на яке саме майно має бути накладено арешт.
Також, в матеріалах справи немає доказів підтверджуючих відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача, а копії актів звірки взаєморозрахунків та претензії, на якій стоїть напис про отримання та згоду з вимогою товариства, які заявник додав до заяви в якості підтвердження факту намагання уникнути від обов'язку повернення коштів, не є належним доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, заявник просив суд першої інстанції накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку в установах банку. Однак, з приписів статті 43-2 Господарського процесуального кодексу України слідує, що накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.
З матеріалів заяви вбачається, що інших доказів в підтвердження неможливості або утруднення подачі в подальшому доказів правомірності вимог позивача при зверненні з позовом або загрози порушення його прав, заявником не було надано та інших обставин щодо необхідності вжиття запобіжних заходів заявником не наведено.
За таких обставин, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підстави які були викладені заявником в заяві про вжиття запобіжних заходів не є підставами в розумінні статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не доводять наявність обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття запобіжних заходів.
Оскільки підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали відсутні, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року у справі №901/539/13-г залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді К.Г. Балюкова
Ю.В. Борисова
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" (вул. Проїздна, 10, Азовське, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96178)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим