"26" березня 2013 р.Справа № 5017/3542/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,
Суддів: Ліпчанської Н.В. та Разюк Г.П.,
При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.
За участі представників сторін:
Від позивача - Главна К.В., за довіреністю ;
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс"
на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013 року.
у справі №5017/3542/2012
за позовом Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"
до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс"
про стягнення 21580.98 грн.,
В грудні 2012р Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 17 558,67 грн., 3% річних в розмірі 510,58 грн. та штраф у сумі 3 511,734 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2008р. та 04.08.2009р. між сторонами були укладені договори №89 та №393, згідно яких позивач (продавець) зобов'язався передати у власність алкогольні напої в узгодженому асортименті, а відповідач (покупець) прийняти і своєчасно їх оплатити.
Як зазначено в позовній заяві позивач, виконуючи свої зобов'язання, він передав відповідачу алкогольні вироби, вина, води, соки та інше загальною вартістю 19 295,35 грн., що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними.
Проте відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 1 139,70 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Також відповідачем було повернуто товар на суму 596,98 грн., згідно накладних на повернення №ВП-Б003880, № ВП-Б004280, №ВП-К005239, №ВП-0026997, №ВП-0033215, №ВП-0033214.
Враховуючи наявність заборгованості Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" перед позивачем у сумі 17 558,67 грн., на яку, на підставі п.4.2 та п.4.3 договору було нараховано штраф у сумі 3 511,734 грн. та 3% річних у сумі 510,58 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2013 року. у справі №5017/3542/2012 позов задоволено частково, стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" основну суму боргу у розмірі 16 890 грн. 46 коп., 3 378 грн. 09 коп. штрафу, 463грн. 41 коп. 3% річних та 1 546грн. 18 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
Обґрунтовуючи дане рішення доведеністю позиції позивача, та підтвердженням її матеріалами справи, зменшення суми основного боргу, пені, та 3% річних обґрунтував відповідно до вимог чинного законодавства та власних перерахунків сум судом.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом було помилково, в порушення ст. 61 Конституції України, стягнуто з учасника господарського зобов'язання за договором одночасно і штраф, і пеню з посиланням на те, що згідно до положень ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими видами юридичної відповідальності.
Та просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції , та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.
12.11.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №89 та 04.08.2009р. договір поставки №393, згідно яких постачальник зобов'язується передати покупцю у власність товар протягом строку дії договору в асортименті, вказаному у заявці покупця, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товар на умовах договору.
Пунктом 2.4 договору, зокрема, передбачено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару. Датою поставки товара вважається дата підписання накладної.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 21 дня з моменту поставки.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки виконання грошових зобов'язань, передбачених п. 3.2 договору (більше 21 календарного дня), покупець сплачує постачальнику, крім пені, штраф в розмірі 20% від суми несплаченого товару.
Відповідно до п. 4.3 договору, який цілком відповідає ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочку платежу за поставлений товар покупець сплачує постачальнику 3% річних, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції
Пунктом 8.1. договору, зокрема, встановлено, що договір укладається на невизначений строк.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договору поставки №393 від 04.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 295,35 грн., про що свідчать: накладні на поставку товару, податкові накладні, а також товарно-транспорті накладні.
Проте відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 1807,91 грн., про що свідчить платіжне доручення №1097 від 10.05.2012р. на суму 807,91 грн. за поставлений товар по накладній №3000044426 та №3000044428 та платіжне доручення №185 від 12.07.2012р. на суму 1000,00 грн. за поставлений товар по накладній №20000117015 від 28.07.2011р.
Крім того, як свідчать наявні в матеріалах справи накладні та розрахунки, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 596,98 грн.
Враховуючи, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16 890,46 грн.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Апеляційний господарський суд зазначає, що господарський суд першої інстанції вірно, та правомірно перерахував суму штрафу 3 378 грн. 09 коп., та 3% річних 463грн. 41 коп. Відповідно до умов договору та норми чинного законодавства.
Оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, при цьому, звернення до суду тільки з вимогою про сплату штрафу є правом позивача.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2013р. зобов'язано Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс"доплатити судовий збір в розмірі 286.75грн. відповідно до норм чинного законодавства.
Апелянт вимоги ухвали не виконав, і судова колегія приходить до висновку про стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс"доплату судового збору в розмірі 286.75грн. за подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,
Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013 року. у справі №5017/3542/2012залишити без змін.
Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс"доплату судового збору в розмірі 286.75грн. за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.
Повний текст постанови складено 29.03.2013р.
Головуючий суддя: П.Ф. Мацюра
Судді: Н.В. Ліпчанська
Г.П.Разюк