Головуючий у 1 інстанції - Чернова Н.І.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
26 березня 2013 року справа №2а-131/11/1206
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: судді-доповідача Старосуда М.І., суддів Юрченко В.П., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 р. у справі № 2а-131/11/1206 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату основної та додаткової пенсії та пенсії по інвалідності,-
24 січня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату основної державної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у відповідності із статтями 50, 54, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 січня 2004 року (з урахуванням проведених виплат) виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», складає не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується основна та додаткова пенсія із подальшим підвищенням розміру основної і додаткової пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимального розміру пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності 2 групи, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеному до 1 категорії, збільшивши її розмір на 12% згідно Постанову Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року, починаючи з 01 вересня 2004 року та у 3,5 рази згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року, починаючи з 01 січня 2006 року(з урахуванням проведених виплат) виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», складає не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія, із подальшим підвищенням розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимального розміру пенсії.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФУ у м. Брянці Луганської області щодо визначення ОСОБА_2 розміру пенсії по інвалідності 2 групи, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01 січня 2004 року та її збільшення на 12% на підставі Постанови КМУ №1293 від 27 грудня 2005 року, виходячи з розрахунку величини 19,91 грн., на підставі Постанови КМУ №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснює за рахунок коштів державного бюджету». Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 основної державної пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у відповідності із статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2004 року (з урахуванням проведених виплат) виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», складає не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується основна та додаткова пенсія, із подальшим підвищенням розміру основної і додаткової пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимального розміру пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію по інвалідності 2 групи, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеному до 1 категорії, збільшивши її розмір на 12% згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 13 липня 2004 року, починаючи з 1 вересня 2004 року та у 3,5 рази згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005, починаючи з 01 січня 2006 року (з урахуванням проведених виплат) виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», складає не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія, із подальшим підвищенням розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, довідкою МСЕК Серії 2-20 ЛИ №0016456 (арк. справи 9-10). Позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності зі статтями 50, 54, «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 01 січня 2004 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності 2 групи, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеному до 1 категорії, збільшивши її розмір на 12% згідно Постанову Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року, починаючи з 01 вересня 2004 року та у 3,5 рази згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року, починаючи з 01 січня 2006 року.
Отже, позовні вимоги стосуються періоду, починаючи з 01 січня 2004 року, з цим позовом позивач звернувся до суду 24.01.2011 року.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, жодних обґрунтувань стосовно поновлення позивачу такого строку не навів.
Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Посилання позивача на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує. Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювалось, підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-ІV відсутні.
Позивач також зазначив, що він не пропустив строк звернення до суду, оскільки позовна давність, згідно ст.268 ЦК України, не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Однак, колегія суддів вважає, що в даному випадку не можуть бути застосовані положення ст.268 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про перерахунок пенсії, а не з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Колегія суддів вважає, що позивачем без поважних причин пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 01 січня 2004 року по 23 липня 2010 року, тому вимоги позивача в цій частині підлягають залишенню без розгляду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з 01 січня 2004 року по 23 липня 2010 року та залишенням без розгляду позовних вимог в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 р. у справі № 2а-131/11/1206 - задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 р. у справі № 2а-131/11/1206 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату основної та додаткової пенсії та пенсії по інвалідності за період з 01 січня 2004 року по 23 липня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності 2 групи, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеному до 1 категорії, збільшивши її розмір на 12% згідно Постанову Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та у 3,5 рази згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року за період з 01 січня 2004 року по 23 липня 2010 року - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.І.Старосуд
В.П.Юрченко
О.О.Чебанов