Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
27 березня 2013 року справа №805/479/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А, секретарі судового засідання Діденко О.С. за участі представника позивача Слізь Ю.В., представника відповідача Нестеренко Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі № 805/479/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення заборгованості,
Позивач 16.01.2013 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати за особовими справи осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року по особовим справам ОСОБА_4, ОСОБА_5 в сумі 3306,08 грн.
Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті, яким задовольнити позовні вимоги управління. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управління з постановою суду не згодне, оскільки судом при вирішенні справи порушені норми матеріального права. Апелянт посилається на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі допомоги на поховання родині померлого або особі, яка здійснює поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем була виплачена допомога на поховання за серпень, листопад 2012 року на загальну суму 3306,08 грн. по особовим справам ОСОБА_4 та ОСОБА_5
ОСОБА_4 отримував пенсію по інвалідності згідно розпорядження № 126316 від 31.05.2010 року. На підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 12.01.1968 року він отримав трудове каліцтво та мав ІІ групу інвалідності, про що свідчить виписка із акту огляду МСЕК № 874084. Відповідно до свідоцтва про смерть у віці 62 років ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі цього позивачем було виплачено допомогу на поховання.
ОСОБА_5 отримувала пенсію по втраті годувальника, згідно розпорядження № 129665 від 09.08.2010 року. На підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 27.03.1983 року її чоловік ОСОБА_6 загинув на шахті. Відповідно до свідоцтва про смерть у віці 75 років ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі цього позивачем було виплачено допомогу на поховання.
Вказана виплата увійшла до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач відмовився підписати вказані акти та не прийняв до заліку суму витрат на виплату допомоги на поховання з підстав відсутності висновку медичного закладу про причинний зв'язок між смертю вказаних осіб та одержаним каліцтвом або професійним захворюванням.
Між сторонами немає розбіжностей щодо встановлених судом обставин, спір виник з приводу відшкодування допомоги на поховання.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.
У ст. 25 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Причинний зв'язок смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону). Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606, органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.
Позивачем не надано суду доказів причинного зв'язку смерті зазначених осіб з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Вказані обставини свідчать про те, що смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, тому витрати на виплату допомоги на поховання у сумі 3306,08 грн. не підлягають стягненню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька у справі № 805/479/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі № 805/479/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Повний текст складено 28 березня 2013 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Юрко І.В.
Блохін А.А.